Четвер, 18 травня 1882

І ось мама отримує листа від Соутцо, в якому той пише, що не наважується з'явитися сам і благає сказати йому, хто міг вигадати, ніби він щось казав. Чотири сторінки дуже відвертого тексту, де він украй обурений тим, що його мають за наклепника, — він, такий нам відданий, тощо, тощо.
А ви ж знаєте, що це Божидар і княгиня казали таке, ба навіть стверджували, ніби не приходили сюди цілий рік через те, що сюди вчащала «ця свиня» Соутцо. Ще в Ніцці Божидар усе це мені переказував. І ось Соутцо повернувся, а Божидар, Алексіс та їхня мати в найкращих із ним стосунках. Алексіс навіть сказав, що гадав, ніби Соутцо лихословив, але що це неправда.
А Божидар нічого не каже — він-бо з такою наполегливістю запевняв, присягаючись, що змушений буде розбити голову цьому Соутцо, якщо його зустріне.
Уже й не знаю, як він із цього викрутиться.
А втім, нахабство в цих Караґеоргевичів неймовірне; вельми обтяжливі люди зі своїми слов'янськими звичаями, — хоча я ще й обмовляю цих бідних слов'ян; ці Караґеоргевичі дуже небезпечні, вони з усього роблять історії, і щодня чуєш, як вони кажуть, що той чи той у них щось украв чи виманив, або що... Одне слово, страхіття, а за тиждень знову падають в обійми цих негідників і злодіїв. На дачі чи коли треба влаштувати або перевезти майстерню Божидар незамінний, але в усьому іншому! Добре, що Соутцо нецікавий, але якби всі ці плітки звели на когось чарівного, це було б серйозніше. Соутцо так легко спростувати всі ці плітки, що мені страшенно ніяково про це з ними говорити, і я мовчу. Божидар учора тут обідав, наче нічого й не сталося.
А сьогодні ми зустріли Соутцо, оглядаючи помешкання поряд із княгининим. Ми поговорили з ним про його листа й про всі ці підступи; він був дуже схвильований і затинався, а княгиня благословляла нас зі свого балкона, мов навіжена стара.
Бастьєн-Лепаж — перший, найчарівніший, найсильніший, найсправжніший митець нашої доби... Він і Сен-Марсо.
Мабуть, я лиха, але не приховую: мені полегшало, коли я побачила, що рибалка Брезло така посередня.
Гірше за посередню. Погано скомпонована, погано лягла на полотно, на вигляд метушлива й гнітюча, з відразливими барвами. Одне слово, наче це моє власне, — таку саму відразу я відчуваю перед своїми картинами.