Вівторок, 9 травня 1882

Тоні та Жюліан обідають тут. Я вбираюся у фантастичне вбрання, і вечір затягується до пів на другу. Жюліан дуже кумедний після шампанського, а Тоні дуже милий, дуже стриманий, дуже спокійний зі своїм гарним утомленим обличчям. [викреслено: меланхолійний вигляд]. Хочеться заспокоїти цю душу, що має напружений і меланхолійний вигляд; усе в напівтонах; я не уявляю цього професора захопленим різкими почуттями; він логічний, спокійний, і якби йшлося про справи серця, він розважливо виклав би вам їхнє походження й причину, наче пояснюючи тональні відношення картини. Зрештою, і щоб підбити підсумок, як він каже, він чарівний... можливо, йому дещо й до певної міри бракує того, що не побоялися б назвати певною жвавістю, того, що розуміють під словом «дотепність», але...
Тільки от він міняє свої думки: цього літа він багато доброго сказав мені про картину Брезло, а тепер вона посередня, та й сама Брезло лусне від гордощів тощо, тощо. Та однаково сьогодні ввечері він милий; знаєте, це триває кілька годин. Каролюс теж завжди залишає мене трохи зачарованою, коли я його зустрічаю, — ні, цей добряга Тоні; ми ще посміємося з цього з Жюліаном.
А вбрання!.. Сукня зі східного мусліну в стилі ампір, із довгим шлейфом, турецький жакет із білого сукна, гаптований золотом і підбитий блідо-блакитним. Із білизною шиї... та золото-рожевими капцями.
Це портрет молодої дівчини пензля Сарджента, який мене переслідує, він чарівний, це вишуканий твір, який радо помістили б у музеї поряд із Ван Дейками та Веласкесами.

Примітки

«Genre empire» (фр.) — у стилі Першої імперії (наполеонівської доби) — з високою талією, задрапований.
«Casaque turque» (фр.) — вільний верхній жакет екзотичного крою.