Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Понеділок, 20 березня 1882

Я сподівалася закінчити картину до 23-го й виставити її. Уже нема як: ця голова, так добре розпочата й перервана, більше не виходить.
Барнола часто приходить, він дістав спадок від тітки, я хотіла б, щоб він одружився з Діною.
Ось лист, який я пишу Жюліанові; він написав мені тиждень тому, надіславши карикатуру на Кассаньяка.
Панові Жюліанові, привіт-із грудей.
Наша жалюгідна родина, вся віддана картярській пасії, поки-нула-латаття нас на майже пустельному й певною мірою безлюдно-руському місці. Рибалки хотіли нас підібрати, але невдовзі визнали, що ми ще більші за них з-риби, і відпустили-курку. Навпроти вілли є фарма на пилку (аптека для читачів «Pays»), і щовечора ми пʼємо там молоко-плавання, виконавши перед тим величезні роботи на салаті,
Втім, ось чернетка. [бракує]
А Жюліан відповідає, що пішов забронювати три кімнати в пані Маньян (Сент-Анн) і що там є: душі, гамівні сорочки тощо. Не турбуйтеся.

Примітки

Марія грає словами salut («привіт») і poitrine («груди»), натякаючи на свій плеврит. ↩
Лист Марії до Жюліана — низка каламбурів: «aban-donnes-nuphar» — гра слів abandonnées («покинуті») і nuphar («латаття»); «lait-nage» — laitage («молочне») і nage («плавання»); «farme à scie» («фарма на пилку») — спотворене pharmacie («аптека»). ↩
Жюліанів жарт: пані Маньян, співучениця Марі в ательє, була дружиною психіатра Валантена Маньяна (1835–1916), головного лікаря притулку Сент-Анн. ↩