Середа, 11 січня 1882

Учора я була така весела, що хоч танцюй! З Божидаром, Меліссано, я, Діна.
Завтра ми влаштовуємо вечір, переддень Нового року; це готується вже вісім днів, ми розіслали майже двісті п'ятдесят запрошень, бо багато просили через Гавіні та інших і через пані де Перонне, яка приходила позавчора. Оскільки ще ніхто не приймає, це подія, і я певна, що в нас буде дуже шиковне товариство; словом, окрім двох-трьох бонапартистських дам, трохи надто на видноті, усе буде дуже добре. [Замазано: Етенсель пише] нотатку у своїй колонці в «Figaro», супроводжуючи її дифірамбом на честь панни Марі, гарненької художниці тощо. [Замазано: А втім, вона] чарівна; навіть якби вона нічого не написала, я однаково вважала б її найчарівнішою з негарних — вона звабливіша за п'ятдесят гарненьких жінок, та ще й позначена цим... сама не знаю чим паризьким, властивим відомим особам, зважте на те, що я кажу, бо це вкрай невловне. Ви, люди на видноті, славні, — чи то жінки, чоловіки, старі чи молоді, — усі мають якусь особливу нотку в голосі, якийсь особливий вираз, однаковий у всіх, який я назвала б родинною рисою знаменитості.
Мій батько влещений і в захваті; досі він вражав хіба що полтавських гусок, а тепер бідолашні ми вводимо його у справжнє вишукане товариство. У понеділок мама відрекомендувала його королеві... Загалом, як декорація, він нам дуже до речі, та це не заважає тому, що саме завдяки нам він матиме радощі паризького успіху, здобутого його родиною... З Етенсель та її Колонкою, яку читає все, що є цивілізованого в Європі і в Полтаві.
З усіх боків надходять картки чи дуже люб'язні листи. Бай'єль запропонувала мені запросити Бастьєна-Лепажа, я кинулася їй на шию, вона сказала про це місіс Картрайт, бо знає його саме через неї, а пані Картрайт, яку запросили і яка всюди каже, що обожнює мене, пише чотири сторінки люб'язностей і [замазано] цілком віддає себе в моє розпорядження щодо всіх Бастьєнів-Лепажів, яких я лише забажаю, і запрошує нас на вечерю з Мункачі... [замазано] я тримаю свої мистецькі двері... її донька, каже вона, уперше йде на бал, і вона рада, що це в домі, такому цілком їй симпатичному... тощо. Пані Картрайт — американка, дуже вродлива, дуже багата, що приймає в себе багато митців. Мішане товариство. Вона дуже опікується Брезло, яка завела всі свої мистецькі знайомства саме в неї.
Будуть обидва Коклени. Коклен-старший, приятель Леона, приходив учора о п'ятій оглянути вітальні й домовитися про вибір п'єс. [Замазано: Гавіні] був тут — нестерпний цей корсиканець зі своїм виглядом знавця, ще трохи — і він давав би поради Коклену, який, до речі, дуже приємний, славний хлопець, добре говорить і ні на мить не змушує ВАС відчути [замазано: тієї ніяковості, яку] багато хто відчуває перед чужинцем, що є кимось.
Портрет завершено — це ще не те!! Це навіть не те, що я можу зробити... Це менше! Це так важко! Вона такого кольору... чарівного, свіжого без різкості, оксамитового, молодого.
Я хотіла б побачити, як малює Бастьєн-Лепаж.
А моя родина, яка показує мої картини!.. Я добре знаю, що більшість у них нічого не тямить, але смирення моє таке, що в глибині серця, по щирій душі й совісті мені скрізь увижаються невблаганні судді; [замазано] осел, що спинився перед моєю картиною, набуває в моїх очах розмірів Мікеланджело, і мені хочеться навколішки просити в нього пробачення за те, що я так погано зробила.