Субота, 31 грудня 1881

Цілий день усі сваряться. Пані Гавіні присилає мені вельми гарненьку таріль для візитних карток, а Діні — віяло. Заходить Вільвʼєй і застає мене розгніваною на купу людей і речей. Урешті я їду відновитися до Тоні й показати йому ескіз портрета дружини Поля. [Замазано: Він визнав його дуже оригінальним], дуже оригінальним, дуже своєрідним за побудовою і добре початим. Вельми милий Тоні був у захваті, побачивши мене при доброму здоров'ї, і, весело побалакавши, ми перейшли до вкрай поважної теми Мистецтва і, між іншим, до Брезло. Її картина дуже добра, безперечно, каже він, вона дуже обдарована, вона показала йому чарівні малюнки, сповнені почуття й хвилювання. [Замазано: У неї, безперечно, є священний вогонь і залізна воля. І відчуття] побудови, до такої міри... Ах! цей папір не здатен мене виразити! Увесь цей вогонь, уся ця гарячка... О! працювати вдень і вночі... весь час, весь час і

зробити щось добре!! Я добре знаю, що він каже, ніби того дня, коли я захочу, я зроблю стільки ж, як вона, добре знаю, що він наділив мене тими самими якостями, та мені хочеться плакати, [замазано: вмерти], поїхати будь-куди, куди зможу... Чи зможу я?! Ах! Тоні в мене вірить, а я в себе не вірю... Мене з'їдає бажання робити добре, а я відчуваю своє безсилля... тут я спиняюся, бо коли мені вірять дослівно, то лишилося б повірити насправді... Я кажу це з бажанням, щоб мене спростували... Ах! Господи, я пишу вам усе це й витрачаю свій час на пошуки літератури, щоб виразити свої клопоти, а Брезло, менш дурна, малює й працює. Тоні геть помолодшав, відколи забрав собі в голову заснувати товариство вільних митців; він зробив доповідь, яку дуже плескали, і [замазано: розшукав відомості] про всі товариства, що будь-коли існували, і він боїться зв'язати своє ім'я з цією історією... У нього від цього вогонь в очах. Ось що означає... Ах! якби я написала добру картину, я теж відродилася б.