Четвер, 29 грудня 1881

Ось уже вісім днів, як я не писала; це вам доводить, що моє славне існування оберталося між дрібкою роботи, матінкою Ґавіні, Вільвʼєй тощо. Та нічого нового — хоча ні, є: я почуваюся добре, виходжу; їздила приміряти сукні, і в Булонський ліс, і до Жюліана.
У суботу з мамою й Діною... А в неділю до церкви, щоб не казали, ніби я при смерті, як це чарівна Берта розповідає всюди. Навпаки, я знову набираю тіла: руки, ще десять днів тому худі й змарнілі, округлюються, тобто мені куди краще, ніж до хвороби. Ще тиждень отак — і доведеться припинити гладшати, я буду саме як треба, бо не хочу знову мати ті трохи гострі стегна, що були три роки тому. Жюліан, який приходив учора ввечері, вважає, що так я набагато гармонійніша.
Ми сміялися цілий вечір. Я пишу портрет дружини Поля; учора в мене був такий приплив сил, що я хотіла малювати водночас Діну, Ніні й Ірму. Ірма не звичайна модель, це той зниклий, кажуть, тип гризетки; вона кумедна й сентиментальна, з наївностями пороку. «Коли ви станете кокоткою...» — казала я їй днями. «О! мені не настільки щастить для цього». Вона позує розумно, з неї можна зробити що завгодно, бо вона зі своєю дивовижною блідістю однаково й щира юна дівчина, і безодня розпусти, як усі ці гульливі дівки. Вона попросила дозволу лишитися, хоч і не працювала, і провела пообіддя, плетучи гачком біля вогню.

Примітки

Прим. ред.: Портрет Полевої дружини — у щоденнику зазвичай «Ніні» або «Полева дружина» — каталогізовано як «Портрет зовиці (Олександрина Паченко)», олія на полотні, 92,5 × 73 см, з монограмою «MB / 1881». Він зберігається в амстердамському Рейксмузеї (інв. SK-A-1988), куди його 1902 року передала мати художниці. Одного разу Марія називає її «la belle Alexandrine Pachtenko» (087.0105). ↩
Прим. ред.: Ірма позувала Марії протягом 1882 року для голови, з якої постала «Парижанка, портрет Ірми, моделі Академії Жюліана» (олія на полотні, 55,5 × 46 см), показана в Салоні 1883 року просто як «Parisienne». Картина зберігається в паризькому Пті-Пале (інв. PPP129), куди її 1902 року передала мати художниці. ↩