Понеділок, 19 грудня 1881

Вільвʼєй, як завжди елегантна й бездоганна, вечеряє з нами; вона грає на фортепіано, мов янгол, — фортепіано, яке всі ненавидять, стає чудовим інструментом під її пальцями. Бідолашна, вона не вийде заміж, їй уже всі сорок; але нафарбована, вилощена, із розкішною статурою, ще гарненька... Цікаво, що завадило їй

вийти заміж — гарненькій, із гарним ім'ям, гарною ріднею, сповненій талантів, розумній. У мене Ірма, і я силкуюся зробити малюнок пером.