❦
Неділя, 11 грудня 1881
Мені краще, гарячки майже нема.Dimanche 11 décembre 1881
Жюліан приходив сьогодні ввечері. Він справді добрий, та ще й дуже кумедний. У нас є той жахливий задум, як ви знаєте... Але я в усе це не дуже вірю, хоч це було б добре для Діни, яка зі своїми ста чи ста пʼятдесятьма тисячами франків посагу не зможе вийти заміж у Франції. Та огидна Амелі, — якби все залежало від мене, я б вагалася: з одного боку, зробити нещасною одну, а з іншого — обдарувати Жюліана цим кістяком, цими ногами, мов чоботи-скороходи... У неї на грудях ростуть чорні волосини, як у чоловіка. А проте помилуйтеся моєю справедливістю і моїм серцем: гадаю, я відступилася б від Діни, яка чарівна, але якій, зрештою, байдуже, заради того, щоб захистити це кохання, таке ж іспанське, як і палке, і нещасливе.
Julian est venu ce soir. Il est vraiment bon et puis très amusant. Nous avons le terrible projet comme vous savez... Mais tout ça je n’y crois guère, quoique ce serait bien pour Dina qui avec ses cent mille ou 150 mille francs de dot ne pourra se marier en France. Mais l’horrible Amélie, si les choses dépendaient de moi, j’hésitais, d’un côté faire une malheureuse mais d’un autre doter Julian de cette ossature, de ces jambes de sept lieues... Il lui pousse sur les seins du poil noir comme chez un homme. Pourtant admirez ma justice et mon cœur je crois que je lâcherais Dina qui est charmante mais qui en somme s’en moque pour protéger cet amour aussi espagnol qu’ardent et malheureux.
Хочете, я вам скажу, — ми ж розмовляємо, чи не так?
Voulez-vous que je vous dise, nous causons n’est-ce pas ?
А все, що я вам про це кажу, — це як аналітик, як шукач людських документів: коли я опиняюся серед собі подібних, то не можу втриматися, щоб не порпатися в них так, як дозволяє моя проникливість, а коли мої припущення підтверджуються, що буває часто, я не досить стала. Це щоб сповістити вам, що, якби я захотіла, я кинула б цього милого пана Жюліана до своїх ніг одним лише знаком, одним поглядом. Адже ми завжди розуміємо одне одного менш ніж із півслова, і я гадаю, що цей чоловік [Між рядками: він уважно читав Бальзака, який вельми витончує почуття в людей і без того розумних], майже видатний, цінує в усіх подробицях дивну вдачу вашої бідолашної хворої. Шкода, що я не можу перевірити цю гіпотезу; з його боку боятися нема чого, він знає, що про це не варто й мріяти, та й він — залізна людина. Я розповідаю вам це без страху видатися смішною, бо, зрештою, мені це цілком байдуже, окрім маленького лоскоту самолюбства, що його дають такі речі...
Et puis ce que je vous en dis c’est en analyste, en chercheur de documents humains-, quand je me trouve avec mes semblables je ne puis me dispenser de les fouiller autant que ma perspicacité le permet et lorsque mes suppositions se confirment, ce qui arrive souvent, je suis ni assez constante. C’est pour vous annoncer que si je voulais je ferais tomber ce cher M. Julian à mes pieds et rien qu’avec un signe, un regard. En effet nous nous comprenons toujours moins qu’à demi-mots et je crois que cet homme [Entre les lignes: il a lu attentivement Balzac qui affine beaucoup les sentiments chez les personnes déjà intelligentes] presque supérieur apprécie dans tous ses détails la nature étrange de votre pauvre malade. Je regrette de ne pouvoir pas vérifier l’hypothèse; de son côté il n’y a rien à craindre, il sais qu’il n’y faut pas rêver et c’est un homme de fer. Je vous raconte cela sans crainte de ridicule car en somme cela m’est parfaitement égale sauf le petit chatouillement d’amour-propre que causent ces choses-là...
Це кумедно, чи не так: кажеш собі — ось чоловік, якого добиваються кілька жінок, а мені досить було б подати йому знак... нерозбірливо, обманює... і маєш дурнуватий вигляд. Даремно я поділилася з вами цими злетами думки; серед вас, безперечно, є дурні, які вже не дивитимуться на мене зі старим Родольфом, як раніше, і припишуть мої судження про його огидну майбутню-неминучу дружину якійсь жіночій ревності.
C’est amusant n’est-ce pas, on se dit: voilà un homme recherché de plusieurs auquel je n’aurais qu’un signe à faire....Illisble, trompe... on a l’air bien bête. J’ai eu tort de vous faire part de ces envolements de pensées, il y en a parmi vous de bêtes sans doute qui ne me verront plus avec le père Rodolphe comme avant, et qui attribueront mes appréciations sur son horrible future-inévitable épouse à une sorte de jalousie féminine.
Це підводить мене до того, щоб сказати вам: почуття, яке збудив був вигляд Кассаньяка в Палаті десь місяць тому, ослабло, тобто чоловік дочки Акара (Жюлії) повернувся до своєї хмари. Та я однаково чекаю миті, коли, за віщуваннями Жюліана й насамперед за моїми снами, ми опинимося віч-на-віч.
Cela m’amène à vous dire que le sentiment qu’avait réveillé la vue de Cassagnac à la Chambre il y a bien un mois., s’est affaibli; c’est-à-dire que le mari de la fille Acard (Julia) est rentré dans son nuage. Mais je n’en attends pas moins le moment où d’après les prédictions de Julian et surtout mes rêves, nous nous trouverons en présence.
Само собою зрозуміло, що паную над ситуацією буду я... Йому щойно виповнилося тридцять вісім, цій тварюці, 2 грудня.
Il est bien entendu que ce sera moi qui dominerai la situation... Il vient d’avoir trente-huit ans l’animal, le 2 décembre.
Напад скромності! Бідолаха ні про що не думає, він цінує в мені мистецький бік як митець — і годі. Присягаюся вам, що я справді так думаю.
Un accès de modestie ! Le pauvre homme ne songe à rien, il prise en moi les côtés artistiques en artiste et voilà tout. Je vous jure que c’est ma pensée pure.