Четвер, 17 листопада 1881
Погані ночі, повні гарячки й кошмарів; нове міністерство мене переслідувало, і я бачила, бозна-чому, генерала Кампенона та його дружину, яка, кажуть, ним керує можливо, мордована цілу ніч. Потім я виразно бачила восьму годину, коли прокидалася, а було геть темно, і тоді безсилі напади люті — це тітка, це Розалі, це кінець світу, а від мене це приховують! І я відчувала довкола шиї запашні трави, які тітка мені туди поклала задля мого здоровʼя. Одне слово, майже маячня, через що вчора я ледве ноги волочила: біль у грудях, у горлі, у спині, кашель, нежить, нічого не могла проковтнути й мене по десять разів на день кидало то в холод, то в жар.Jeudi 17 novembre 1881 Mauvaises nuits remplies de fièvre et de cauchemars, le nouveau ministère me hantait et je voyais Dieu sait à quel propos le général Campenon et son épouse qui paraît-il le gouverne p. être harcelée toute la nuit. Puis je voyais distinctement huit heures à mon réveil et il faisait tout noir, alors des colères impuissantes, c’est ma tante, c’est Rosalie, c’est la fin du monde on me le cache ! Et je sentais tout autour du cou des herbes odoriférantes que ma tante m’avait mises là pour ma santé. Enfin du délire presque, ce qui a fait que hier je ne pouvais pas me traîner ayant mal à la poitrine, à la gorge, au dos, toussant, enrhumée, ne pouvant rien avaler et passant dix fois par jour du froid au chaud.