❦
Четвер, 27 жовтня 1881
О щастя, я покинула жахливу Севілью! Кажу «жахливу» тим паче, що я в Гранаді від учорашнього вечора, що ми в розʼїздах від самого ранку, що я вже бачила неминучий собор, Хенераліфе1 й частину циганських печер! Я в захваті. У Біарріці й Севільї в мене руки опускалися, все здавалося скінченим, мертвим.Jeudi 27 octobre 1881 Ô bonheur j’ai quitté l’affreuse Séville ! je dis d’autant plus affreuse que je suis à Grenade depuis hier soir, que nous sommes en courses depuis ce matin, que j’ai déjà vue l’inévitable cathédrale, le Généralité et une partie des caves des bohémiens ! Je suis dans l’enthousiasme. A Biarritz et à Séville j’avais les bras coupés, tout semblait fini, mort.
За ті три години, що я провела в Кордові, у мене склалося враження артистичного міста, тобто я працювала б там із цілковитим запалом. Що ж до Гранади, є лише одне лихо — те, що не можна тут лишитися на півроку, на рік. Не знаєш, у який бік бігти, стільки тут усього, що варто зробити. Вулиці, силуети, краєвиди! Робишся пейзажисткою, та тут-таки зʼявляються ці дивні й цікаві типажі яскравих, так гармонійно теплих барв.
Pendant les trois heures que j’ai passées à Cordoue j’ai eu l’impression d’une ville artistique, c’est-à-dire que j’y aurais travaillé avec un entrain parfait. Quant à Grenade il n’y a qu’un malheur, c’est de ne pouvoir y rester six mois, un an. On ne sait de quel côté courir tellement il y a des choses à faire. Des rues, des silhouettes, des vues ! On devient paysagiste mais alors apparaissent ces types étranges et intéressants aux couleurs éclatantes et si harmonieusement chaudes.
Та найцікавіше, що я бачила, — це гранадська каторга, вʼязниця, де працюють каторжани. Не знаю, звідки взялася ця примха, і, певна річ, я не шкодую про неї, хоч виходиш звідти зі стиснутими скронями, як після бою биків. Начальник вʼязниці одразу пристав на бажання шляхетних чужоземок, і нам усе показали. Сторож ішов попереду, а обабіч нас ішли шестеро капралів, обраних з найпорядніших злочинців, озброєних палицями й приставлених стежити за порядком.
Mais ce que j’ai vu de curieux c’est le bagne de Grenade, la prison où travaillent les forçats. Je ne sais comment m’est venue cette fantaisie et certes je ne le regrette pas bien qu’on sorte de là avec les tempes serrées comme après la course des taureaux. Le commandant de la prison a de suite accédé au désir de nobles étrangères et on nous a fait tout visiter. Un gardien marchait devant et nous étions flanquées de six caporaux choisis parmi les plus braves des criminels, armés de bâtons et chargés du service de l’ordre.
Я не зуміла б описати враження від цього стада чоловіків, які вишиковувалися й скидали шапки так квапливо, що це скидалося на страх, перед галунами й палицями сторожів; їх бʼють, як сказав мені провідник.
Je ne saurais décrire l’impression causée par ce troupeau d’hommes se rangeant et se découvrant, avec une rapidité qui ressemblait à de la peur, devant les galons et les bâtons des gardiens; On les bat à ce que m’a dit le guide.
Обеззброєні, замкнені, силувані до праці, мов діти, ці чоловіки навіюють мені саму лиш жалість замість того, щоб змусити думати про злочини й лиходійства, які звели їх тут числом 1380. Скажу більше — це майже зворушення, своєрідне зворушення, яке відчуваєш перед цією ордою бідолах, що вітаються з таким покірливим виглядом, що, здається, працюють з таким завзяттям, виказуючи дитячу наївність. Так, їх бʼють, це видно, вони схожі на тих бідолашних вуличних псів, що покірно лягають, готові прийняти удари. Та які голови! я б залюбки написала картину... там... Я маю дозвіл, якщо знайду якийсь куток на три-чотири постаті, та, на жаль, це втягує тебе в надто велику картину...
Désarmés, enfermés, contraints au travail comme des enfants, ces hommes ne m’inspirent que de la pitié au lieu de me faire penser aux crimes et méfaits qui les rassemblent là au nombre de 1380. Je dirai plus, c’est presque de l’attendrissement, un attendrissement singulier qu’on ressent en face de cette horde de misérables qui saluent d’un air si humble, qui semblent travailler avec tant de zèle, montrant une naïveté enfantine. Oui, on les bat cela se voit, ils ont l’air de ces pauvres chiens de la rue qui se couchent tous résignés à recevoir les coups. Mais quelles têtes ! je voudrais bien faire un tableau... là... J’ai la permission si je trouve quelque coin de trois ou quatre personnages, malheureusement cela vous entraîne à un trop grand tableau...
Раджу цю похмуру екскурсію перед тим, як побачити Хенераліфе, сади якого — то, безперечно, філія раю. Ах! як вам описати ці хащі олеандрів, помаранчевих дерев, найрозкішніших і найвишуканіших рослин. Ці алеї кипарисів, арабські мури, потріскані й увінчані трояндами... Струмки поміж грядками фіалок... Сходіть на каторгу, а потім до Хенераліфе.
Je recommande cette sombre visite avant de voir le Généralife dont les jardins sont une succursale du paradis bien certainement. Ah ! comment vous décrire ces enchevêtrements de lauriers roses, d’orangers, de plantes les plus riches et les plus exquises. Ces allées de cyprès, de murailles arabes lézardées et couronnées de roses... Des ruisseaux entre des parterres de violettes... Allez au bagne puis au Généralife.
До завтра — Альгамбра й голова каторжанина, яку я малюватиму.
A demain l’Alhambra et la tête d’un forçat que je vais peindre.
Примітки
Хенераліфе (араб. Jannat al-'Arif, «Сад Архітектора»): літній палац і сади насридських султанів Гранади, прилеглі до Альгамбри; славляться водними садами й терасованими дворами. ↩