❦
Вівторок, 18 жовтня 1881
Учора я почала етюд у крамниці славетного Лоренцо, і цілий день у мене була гарячка, а вночі — напівсни, напіввидіння: ганчірʼя Лоренцо й іспанський краєвид Дюма. Я й уві сні читала далі, і це було так реально, що сьогодні вранці я страшенно дивуюся, що не знаходжу в книжці того, що, як мені здавалося, я там вичитала. І бики. Я захотіла подивитися, що про них каже Дюма. Дюма був присутній на цих боях биків під час весілля герцога де Монпансьє1, що неабияк міняє справу. Зрештою, у двох його томах про Іспанію знаходиш лише довгу низкуMardi 18 octobre 1881 Hier j’ai commencé une étude dans la boutique de l’illustre Lorenzo et j’ai eu toute la journée la fièvre et la nuit des demi-rêves, demi-visions; les chiffons de Lorenzo et le paysage en Espagne de Dumas. Je continuais à lire en dormant et c’était si réel que ce matin je suis tout étonnée de ne pas retrouver dans le livre ce que j’ai cru y lire. Et les taureaux. J’ai voulu voir ce qu’en dit Dumas. Dumas a assisté à ces courses au moment du mariage du duc de Montpensier, ce qui change joliment les choses. Du reste dans ses deux volumes sur l’Espagne on ne trouve qu’une longue suite d’histoires ou telle façon dont lui et ses amis se sont nourris et les peines qu’ils ont eu à trouver à dormir et à manger. Il faut vraiment un esprit extraordinaire pour faire avaler tant de... cuisine.
Та зрештою, він мандрував із митцями, друзями, людьми дотепними... Людина сама-самісінька — істота вельми неповна; бути самій, щоб милуватися якимось піднесеним творінням природи чи людей, — гаразд, але самій у подорожі, де потрібні запал, ідеї... Ах! я дуже шкодую за де Дайєнс, ми ж мали їхати до Іспанії разом... Усе було б зовсім інакше... О моя родино!.. Тітка попросила в Поллака адресу лікаря, бо я кашляю... Отже, відомо, що зі мною: мене лікує найбільший лікар у світі, який мене знає й вивчив мою хворобу, я на лікуванні... а тут потрібен лікар у Мадриді. Це просто-таки безглуздя! Навіть розсердитися не можна... Ах! а проте якби ви були на моєму місці! А я ж із нетерпінням чекаю Андалусії, Севільї, цих красот природи; може, картини... А мама в кожному листі тричі пише:
Mais enfin il a fait ses voyages avec des artistes, des amis, des personnes d’esprit... L’homme tout seul est un être bien incomplet; être seul pour admirer quelque œuvre sublime de la nature ou des hommes, bien, mais seul pour un voyage où il faut de l’entrain, des idées... Ah ! je regette bien de Daillens, nous devions aller en Espagne ensemble... Ça aurait été tout différent... Ô ma famille !... Ma tante a demandé à Pollack l’adresse d’un médecin parce que je tousse... Ainsi on sait ce que j’ai, je suis soignée par le plus grand médecin du monde qui me connaît et a étudié ma maladie, je suis un traitement... et il faut un médecin à Madrid. C’est tout bonnement de l’imbécilité ! On ne peut même pas se fâcher... Ah ! pourtant si vous étiez à ma place ! Moi qui attends avec impatience l’Andalousie, Séville, ces beautés de la nature; un tableau peut-être... Et maman qui écrit par trois fois dans chaque lettre:
«Їдь до Севільї, клімат там дуже здоровий; я довідалася, там є чисте молоко й кури. Їдь до Севільї». — Амінь, чи не так? Які є щасливі люди, і як це так, що в мене є все для щастя, а я не щаслива? У мене досить грошей, щоб їздити, повертатися, малювати, мандрувати; роблять усе, що я хочу. Решту ви знаєте.
Partez pour Séville, le climat y est très sain; je me suis informée, on y trouve du lait pur et des poulets. Partez pour Séville. - Amen, n’est-ce pas ? Qu’il y a des gens heureux et comment ayant tout pour l’être ne le suis-je pas ? J’ai assez d’argent pour aller, venir, peindre, voyager; on fait ce que je veux. Vous savez le reste.
Я воліла б терпіти нестачу грошей і не робити всього, що хочу, аби лиш не бути з кретинами, що доводять мене до сказу своєю впертістю заради мого ж добра. Коли людина переконана, що чинить добре, з нею нічого не вдієш. А моя родина переконана.
J’aimerais mieux manquer d’argent et ne pas faire tout ce que je veux mais ne pas être avec des crétins qui m’enragent avec leur entêtement pour mon bien. Quand on est convaincu qu’on fait bien il n’y a rien à faire. Ma famille est convaincue.
Не мала б вона цієї нудної, дратівної, убивчої вади — переслідувати мене з любові, — то я б, може, й пробачила їй, що вона ні мисткиня, ні розумна, ні приємна. Ах! які є щасливі люди; ні, ви тільки уявіть цю подорож із тіткою! Аж хоч завтра рушай до Парижа.
Elle n’aurait pas ce tort sciant, crispant, assassinant de me persécuter par amour que je lui pardonnerais peut-être de n’être ni artiste, ni intelligente, ni agréable. Ah ! qu’il y a des gens heureux; Non voyez-vous ce voyage avec ma tante ! C’est à partir demain pour Paris.
Примітки
Герцог де Монпансьє, Антуан Орлеанський, у жовтні 1846 року в Мадриді одружився з іспанською інфантою Луїзою Фернандою; Дюма був присутній на святкуваннях і описав їх у книжці «De Paris à Cadix» («З Парижа до Кадіса», 1847–1848). ↩