❦
Субота, 20 серпня 1881
Я сама прийшла відрекомендуватися до скульптора Фальґʼєра; сказала йому, що я американка, і показала свої малюнки й пояснила, що хочу працювати. Один із них він визнав дуже добрим, дуже добрим, усі інші — добрими. Він направив мене до майстерні, де дає поради, а втім, якщо мене це не влаштує, він — до моїх послуг: чи то щоб я приносила йому те, що зроблю, чи то щоб він сам приходив до мене. Це любʼязно. Та для цього в мене є Сен-Марсо, якого я обожнюю, і я задовольнюся майстернею, де Арканджоло, наш колишній натурник, перший, кого я малювала, тепер служить за помічника.Samedi 20 août 1881 Je me suis présentée seule chez Falguière le sculpteur; je lui ai dit que je suis Américaine et lui ai montré des dessins en lui faisant connaître mon désir de travailler. Il y en a un qu’il a trouvé très bien, très bien, tous les autres bons. Il m’a envoyée à un atelier où il donne des conseils et du reste si je ne m’en arrangeais pas il s’est mis à ma disposition soit pour que j’aille lui porter ce que j’aurais fait ou qu’il vienne chez moi. Ça c’est gentil. Mais pour ça j’ai Saint Marceaux que j’adore et je me contenterais de l’atelier où Arcangiolo notre ancien modèle le premier que j’ai dessiné, est domestiqe.
Майстерню теж тримає колишній натурник, Колороссі.
L’atelier est tenu par un ancien modèle aussi, Colorossi.
Увечері я працюватиму в чоловічій майстерні — там мене ніхто не знає, на вулиці Ґранд-Шомʼєр. А втім, навіть якби й знали — всім відомо, що я працюю в майстерні. Світські люди не розрізняють цих речей, та й сама майстерня — це вже недобре... Я малюватиму з сьомої до першої, з одинадцятої до дванадцятої сніданок, із дванадцятої до четвертої знову — це й виходить восьмигодинний сеанс, більше малювати регулярно неможливо; бувають дні, коли сидиш девʼять, десять годин, але то виняток... Із четвертої до шостої відпочинок. Це багато, але ж я хвора; із шостої до сьомої обід, а о пів на восьму я вже за скульптурою — аж до десятої.
Je travaillerai le soir dans l’atelier des hommes, personne ne me connaît là, rue de la Grande Chaumière. Et du reste quand même on saurait on sait que je travaille dans un atelier. Les gens du monde ne distinguent pas ces choses-là et [!'] atelier seul sest déjà mal ainsi... Je peindrai de sept à une, de onze à douze déjeuner, de douze à quatre heure encore, ce qui fait une séance de huit heures, c’est tout ce qu’on peut faire de la peinture régulièrement, il y a des jours ou on reste neuf, dix heures mais c’est exceptionnel... De quatre à six repos. C’est beaucoup mais enfin je suis malade, de six à sept dîner, à sept et demie je suis à la sculpture jusqu’à dix heures.
на полях
можна було б також обідати о пів на шосту, щоб працювати з сьомої до десятої.
dans la marge on pourrait aussi dîner à cinq heures et demie pour travailler de sept à dix.
навскоси
Я не змогла дістати своїх натурників для малювання в потрібні години, та й увечері була надто стомлена, а до того ж усе чекала на відʼїзд до Біарріца, тож відклала цю роботу до повернення, на жовтень.
en travers Je n’ai pas pu avoir mes modèles de peinture aux heures voulues et j’étais trop fatiguée ce soir et je m’attendais toujours à partir pour Biarritz, aussi ai-je remis ce travail à mon retour à octobre.
А якщо я надто стомлюся... то, мабуть, почну лише о восьмій ранку, тож, давши собі годину вранці, не братиму її пополудні й малюватиму до пʼятої. Години відпочинку цілком досить, я ніколи стільки не відпочиваю, надто вдень. А взимку малюють лише з восьмої до третьої через світло, іноді до пів на четверту — тож мені буде легко; але не подумайте, що я себе на смерть заганяю: світські люди, ледарі жахаються восьми, десяти годин праці на день, але спитайте художників, трударів — від цього лише краще почуваєшся; я, якби не працювала, давно б уже себе вбила. А втім, я даю собі від чотирьох до восьми годин сну й відпочинку, зрештою... Сен-Марсо побачу, коли повернуся з моря...
Et si je suis trop fatiguee... il est probable que je ne commencerai qu’a huit heures le matin, alors me donnant une heure le matin je n’en prendrai une dans l’après-midi et peindrai jusqu’à cinq heures. Une heure de repos c’est bien assez, je ne me repose jamais tant que ça, surtout en plein jour. Quant à l’hiver on ne peint que de huit à trois à cause du jour, quelquefois à trois et demie, j’aurai donc beau jeu; mais ne croyez pas que je m’en fasse mourir, les gens du monde, les oisifs sont épouvantés de huit heures, de dix heures de travail par jour, mais demander aux artistes, aux travailleurs on ne s’en porte que mieux, moi si je ne travaillais pas je me serais déjà tuée. Du reste je me donne quatre à huit heures de sommeil et du repos enfin... Je verrai Saint Marceaux à mon retour de la mer...