Субота, 23 липня 1881

У Варшаві ми перетинаємо все місто, щоб дістатися з одного вокзалу на інший, і пропускаємо потяг. Отож ми в готелі «Європа», найкращому тутешньому, снідаємо, коли батько приводить до мене старого пана й представляє мені пана Паскевича. Чоловік красуні пані Паскевич, яку я бачила в Бадені з Карло Гамільтоном, за якого вона, як ви знаєте, зрештою вийшла, розлучившись зі своїм чоловіком. Він і досі той світський чоловік, яким його знали, але, на жаль! Він прожив у Парижі двадцять років, перший секретар посольства, мільйонер, чоловік чарівної жінки, друг Імператора та імператриці Євгенії... Усе пішло за вітром, лишилося півтора мільйона франків боргів, тридцять тисяч франків пенсії від леді Гамільтон, п'ятдесят п'ять років, ноги, що вже не служать, і безмежне захоплення всім, що стосується Парижа.
Вони з батьком на «ти», бо вісім років тому Паскевич перехворів на чорну віспу, а батько весь час доглядав його в Харкові.
На той час пан Башкирцев жив парубком, і Паскевич геть здивований, побачивши, що в нього є донька, тощо тощо. За годину він заявляє, що зі мною можна розмовляти і що нарешті ось одна, яка тямить у гарних речах, і в шику, і в усьому! Беремо шампанського й даємо служникові доволі обурливі чайові, після чого гарна на вигляд коляска, надана готелем, везе нас на прогулянку. Паскевич, захмелілий від дрібки вина, не перестає засипати мене похвалами й проклинати випадок, який не дав мені народитися на двадцять п'ять років раніше.
— З моїми мільйонами, моєю посадою, моїми прагненнями — і така жінка, як ви, та ще й художниця!! Та за два місяці Європа була б біля ваших ніг, і Імператор, і Євгенія, і вся ота компанія, найперший салон світу! Я мав такий, але з вами!
І отак увесь час; ми заходимо до якоїсь подоби Пре-Кателана, малесенька чарочка шампанського добиває небожа Варшавського князя, графа Паскевича Еріванського, який ледве сідає в екіпаж зі своїми ногами, що вже не служать, і якого батько відвозить до замку, де той мешкає, бо ця руїна служить у генерал-губернатора Альбединського, що має право життя і смерті в Польському королівстві. Альбединський завдячує своїм статком одруженню з княжною Долгорукою, якій Імператор довго був покровителем.

Примітки

Геморагічна (чорна) віспа («petite vérole noire»): найнебезпечніша форма віспи, яка найбільше спотворює, з дуже високою смертністю. Те, що Паскевич вижив, було винятком.
«I!» у розшифровці рукопису — так передано подвійний знак оклику Марі («!!»); це не англійське слово.
Пре-Кателан: вишуканий ресторан із садами в Булонському лісі в Парижі — прикметне місце модних пообідніх прогулянок. Марі вживає його як точку порівняння для цього варшавського саду.
Граф Паскевич Еріванський: член родини фельдмаршала Івана Паскевича (1782–1856), князя Варшавського й графа Еріванського, одного з найуславленіших російських воєначальників XIX століття.
Княжна Долгорука та Імператор: натяк на зв'язок царя Олександра II із княжною Катериною Долгоруковою (1847–1922), яка 1880 року, по смерті імператриці Марії Олександрівни, стала його морганатичною дружиною.