Субота, 23 липня 1881

У Варшаві ми перетинаємо все місто, щоб дістатися з одного вокзалу на інший, і пропускаємо потяг. Отож ми в готелі «Європа», найкращому тутешньому, снідаємо, коли батько приводить до мене старого пана й рекомендує його — пан Паскевич. Чоловік красуні пані Паскевич, яку я бачила в Бадені з Карло Гамільтоном, за якого вона, як ви знаєте, зрештою вийшла, розлучившись зі своїм чоловіком. Цей усе ще той світський чоловік, якого знали, але, на жаль! Він прожив у Парижі двадцять років, перший секретар посольства, мільйонер, чоловік чарівної жінки, друг Імператора та імператриці Євгенії... Усе пішло за вітром, лишилося півтора мільйона франків боргів, тридцять тисяч франків пенсії від леді Гамільтон, п'ятдесят п'ять років, ноги вже не служать і безмежне захоплення всім, що стосується Парижа.

# Samedi 23 juillet 1881 A Varsovie on traverse toute la ville pour passer d'une gare à l'autre et nous manquons le train. Nous voilà donc à l'hôtel d'Europe, le premier d'ici, entrain de déjeuner lorsque mon père m'amène un vieux monsieur et me présente M. Paskevitch. Le mari de la belle Mme Paskevitch que j'ai vue à Bade avec Carlos Hamilton qu'elle a fini par épouser comme vous savez en divorçant avec son mari. Celui-ci est toujours l'homme du monde qu'on a connu mais hélas ! Il a habité Paris vingt ans, premier secrétaire d'ambassade, millionnaire, mari d'une femme ravissante, ami de ['Empereur et de l'impératrice Eugénie... Tout est parti en fumée, il reste quinze cent mille francs de dettes, trente mille francs de pension faits par lady Hamilton, cinquante cinq ans, plus de jambes et un fanatisme sans bornes pour tout ce qui touche Paris.

Вони з батьком на «ти», бо вісім років тому Паскевич перехворів на чорну віспу¹, а батько весь час доглядав його в Харкові.

Mon père et lui se tutoient, Paskevitch ayant eu la petite vérole noire il y a huit ans et mon père l'ayant veillé tout le temps à Karkoff.

На той час пан Башкирцев жив парубком, і Паскевич геть здивований, побачивши, що в нього є донька, тощо тощо. За годину він заявляє, що зі мною можна розмовляти і що нарешті ось одна, яка тямить у гарних речах, і в шику, і в усьому! Беремо шампанського й даємо служникові доволі обурливі чайові, після чого гарна на вигляд коляска, надана готелем, везе нас на прогулянку. Паскевич, сп'янілий від зовсім невеликої кількості вина, не перестає засипати мене похвалами й проклинати випадок, який не дав мені народитися на двадцять п'ять років раніше.

A ce moment-là M. Bashkirsseff vivait en garçon et Paskevitch est tout surpris de lui voir une fille etc. etc. Au bout d'une heure il déclare qu'on peut causer avec moi et qu'à la bonne heure en voilà une qui comprend les bonnes choses et le chic et tout ! On prend du champagne et l'on donne des pourboires assez révoltants au garçon après quoi une calèche de belle apparence fournie par l'hôtel nous mène à la promenade. Paskevitch troublé par très peu de vin ne cesse de me combler d'éloges et de maudire le hasard qui ne m'a pas fait naître vingt-cinq ans plus tôt.

— З моїми мільйонами, моєю посадою, моїми прагненнями — і така жінка, як ви, та ще й художниця!¹ Та за два місяці Європа була б біля ваших ніг, і Імператор, і Євгенія, і все на світі, найперший салон світу! Я мав такий, але з вами!

— Avec mes millions, mon poste, mes aspirations, une femme comme vous et artiste encore I! Mais au bout de deux mois l'Europe serait à vos pieds et ['Empereur et Eugénie et tout le tremblement, le premier salon du monde ! J'en ai eu un mais avec vous !

І отак увесь час; ми заходимо до якогось подоба Пре-Кателана¹, малесенька чарочка шампанського добиває небожа Варшавського князя, графа Паскевича Еріванського², який ледве сідає в екіпаж зі своїми ногами, що вже не служать, і якого батько відвозить до замку, де той мешкає, бо ця руїна служить при генерал-губернаторі Альбединському, що має право життя і смерті в Польському королівстві. Альбединський завдячує своїм статком одруженню з княжною Долгорукою³, якій Імператор довго був покровителем.

Et comme ça tout le temps, nous entrons dans une espèce de Pré Catelan, un tout petit verre de champagne achève le neveu du Prince de Varsovie, comte Paskevitch d'Erivan qui monte à peine en voiture avec ses jambes hors de service et que mon père ramène au château où il habite car ce débris est attaché au Général Gouverneur Albedinsky qui a droit de vie et de mort dans le royaume de Pologne. Albedinsky doit sa fortune à son mariage avec une princesse Dolgorouky dont l'Empereur a été longtemps le protecteur.

Примітки

Геморагічна (чорна) віспа («petite vérole noire»): найнебезпечніша й найбільш спотворююча форма віспи з дуже високою смертністю. Те, що Паскевич вижив, було винятком. ↩

«I!» — англійською в оригіналі. Характерний для Марі емфатичний англійський вигук. ↩

Пре-Кателан: вишуканий ресторан із садами в Булонському лісі в Парижі — прикметне місце модних пообідніх прогулянок. Марі вживає його як точку порівняння для цього варшавського саду. ↩

Граф Паскевич Еріванський: член родини фельдмаршала Івана Паскевича (1782–1856), князя Варшавського й графа Еріванського, одного з найуславленіших російських воєначальників XIX століття. ↩

Княжна Долгорука та Імператор: натяк на зв'язок царя Олександра II із княжною Катериною Долгоруковою (1847–1922), яка 1880 року, по смерті імператриці Марії Олександрівни, стала його морганатичною дружиною. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис