Понеділок, 16 травня 1881

Гайяри, до яких ми їздили з візитом у відповідь, прийшли ввечері сюди, і ось імпровізація чоловіка про Діну та про мене.
Я ходила до Жюліана, і ми довго й серйозно розмовляли. Він каже, що я роблю дурницю, їдучи до Росії. Лікарі посилають вас на Південь, а ви вирушаєте на Північ! Він сказав мені такі розумні, такі слушні речі, що я більш ніж захитана. І щоб я не подумала, ніби це задля його зиску, він посилає мене з Парижа працювати на село, де буде тепло і де я цілий день буду оповита повітрям та сонцем.
Отже, мені треба влітку написати великий пейзаж із фігурами, а взимку зроблю картину в майстерні — це дасть мені дві дуже різні роботи на виставку. І щоб я не йшла ні в кого в хвості, ні за Бастьєном, ні за кимось іншим (отак тобі, Брезло), — я з тих, хто має лишатися собою. Словом, він думає про мене добре і завжди знаходить чудові поради, добрі й підбадьорливі слова. І при тому дуже суворий, тож я слухняна. Я говорю з ним майже з відкритим серцем, і, гадаю, йому це лестить.
І, жалюгідна жінка, якою я є, я маю якісь невизнані потаємні наміри звабити... навіщо? Як? Нащо? Та це закладено в глибині будь-якої жіночої натури.
Але ж, наприклад, щоб писати добрі картини, треба берегти здоров'я! Я це добре знаю. Цей чоловік, який прямо радить мені не їхати, попри те, що це до вподоби моїй родині, — «ваша родина потім про це шкодуватиме», — він сказав це мамі, ризикуючи її розгнівати, коли вона прийшла по мене. Бо й справді, якщо це мені зашкодить... А мої вуха, ми ж про них говорили; він єдиний, з ким я про це говорю, як він єдиний, хто говорить зі мною про Кассаньяка. Словом, це жахливо, ці вуха... Ах! я не щаслива... але я лікуватимуся, я поїду... в Аллевар, пробуду там п'ять тижнів, це доведе мене до липня, тоді поїхати на місяць у Фонтенблоський ліс... Ні — пробути червень у Парижі до 15-го, 15-го виїхати й лишатися в Аллеварі до 20 липня, потім місяць у Фонтенбло, часто приїжджаючи до Парижа показувати свої етюди, близько 20 серпня вернутися до столиці, зібрати своє манаття і прибути в Біарріц 1 вересня, а після місяця Біарріца вернутися сюди й працювати, вживаючи запобіжних заходів...
А Росія хай іде до біса.