Вечеря у «Гранд-отелі», цілою компанією: тато, мама, тітка, Діна, я, старий князь, Алексіс і дю Сото. Алексіс дуже милий, ми розмовляємо, але цей хлопець, окрім того, що мало чого вартий, дуже легко пʼяніє, і тоді, хоч і лишаючись більш-менш пристойним... це прикро. Мене жахає це навмисне отуплення. Він каже, що це допомагає йому забути свої нещастя... це огидно. Після цього ми йдемо дивитися «Маленького герцога» в «Ренесансі».
Dîner au Grand Hôtel, en bande, papa, maman, ma tante, Dina, moi, le vieux prince, Alexis et du Sautoy. Alexis est très gentil, nous causons mais ce garçon outre qu’il ne signifie pas grand chose se grise très facilement et alors tout en restant à peu près convenable... c’est ennuyeux. Moi j’air horreur de cet abrutissement voulu. Il dit que cela lui fait oublier ses malheurs... c’est répugnant. Après ça on va voir « Le petit Duc » à la Renaissance.