❦
Пʼятниця, 22 квітня 1881
Vendredi 22 avril 1881
Я поверталася з 37-го, де щойно закінчила портрет Брізбен у образі Рекамʼє1, і під брамою для карет Жорж нахабно двічі гукнув мене голосом, що видався мені благальним. Я пройшла, не повівши й бровою, але не можу вам сказати, як мені боляче було бачити його там, мов жебрака. Він часто приходить на кухню, де намагається — і таки домагається — передати свої листи мамі, прохання грошей і всілякі благання; зневажений слугами, він мусить їм брехати, їх упрошувати. До того ж це життя жахливе, бо коли він не пʼяний, у нього бувають пориви до чогось кращого, він хотів би поїхати, залагодивши свої справи... і все це оповите брехнею, цілком вибачною в його сумному становищі, але хто винен? Перед стількома клопотами, стількома злиднями, стількома стражданнями й приниженнями мені здається, що він не вчинив нічого лихого, що я перебільшувала і що він лише нещасний.
Je rentrais du 37 où je viens de finir le portrait de Brisbane en Récamier, et sous la porte cochère Georges a eu le toupet de m’appeler par deux fois d’une voix qui me parut suppliante. J’ai passé sans sourciller mais je ne puis vous dire quel mal cela m’a fait de le voir là comme un pauvre. Il vient souvent à la cuisine où il essaye et parvient de faire donner ses lettres à maman, des demandes d’argent et des supplications de tous genres; méprisé des domestiques il est obligé de leur mentir, de les prier. Du reste cette vie est horrible car quand il n’est pas ivre il a des retours vers quelque chose de mieux, il voudrait partir arrangé ses affaires... et tout cela enveloppé de mensonges bien excusables dans sa triste situation, mais à qui la faute ? Devant tant de tracas, tant de misères, tant de souffrances et d’humiliations, il me semble qu’il n’a fait aucun mal, que j’ai exagéré et qu’il n’est que malheureux.
А коли подумати, що це життя вигнанця, злочинця, почалося з кількох кпинів над полтавськими чиновниками, а тоді він почав лавірувати, ховатися, мов дитина, звикла до обожнювання всієї родини. Потім інші скандали, пияцтво, заслання у Вʼятку2, але жодного серйозного злочину. Боже мій, він, певна річ, ні чесний, ні сумлінний, але стільки таких, як він, живуть собі спокійно. Це він затягнув увесь дім у багно разом із собою. Маму, молоду, вродливу, ще дівчину, уже висували наперед клопотатися перед бюрократією, перед міністрами. Заради нього вона їздила до Петербурга, по міністерських передпокоях.
Et quand on pense que cette vie de proscrit, de criminel, a eu pour origine quelques taquineries aux fonctionnaires de Poltava, alors il a louvoyé, il s’est caché comme un enfant habitué qu’il était aux adorations de toute la famille. Puis d’autres scandales, l’ivrognerie, la déportation à Vatka, mais pas un fait grave. Mon Dieu sans doute il n’est ni honorable ni scrupuleux mais il y a tant de ses pareils qui vivent tranquillement. C’est lui qui a traîné toute la maison dans la boue avec lui. Maman jeune, belle, jeune fille encore était déjà mise en avant pour solliciter la bureaucratie, les ministres. Pour lui elle a fait ce voyage à Pétersbourg, et dans les antichambres ministérielles.
Іще щастя, що вона не лишила там казна-чого.
Il est encore heureux qu’elle n’y ait pas laissé trente six choses.
Ця молода жінка не могла передбачити наслідків ані подумати про своїх дітей, вона мужньо взяла все на себе, і її знали лише як ту, що клопочеться у справах свого брата. І їздить до нього по різних вʼязницях. Уявляєте, як чудово це її рекомендує у світі. Була хвора стара мати, що боготворила сина і заради якої все це робилося. І тепер я розумію роздратування цього нікчеми, цього бідолахи, коли він бачить нас багатими, щасливими, на вигляд спокійними.
Cette jeune femme ne pouvait pas prévoir les suites ni songer à ses enfants, elle a bravement pris tout sur elle et on ne l’a connue que sollicitant pour les affaires de son frère. Et allant le voir dans les diverses prisons. Vous voyez d’ici comme cela pose bien dans le monde. Il y avait la vieille mère malade qui idolâtrait son fils et à cause de laquelle tout ça se faisait. Et je comprends maintenant l’exaspération de ce misérable, de ce malheureux en nous voyant riches, heureux, tranquilles en apparence.
Зауважте, що він дістав найкращу частку дідусевого спадку, але щоб отримувати її справно, треба було їхати до Росії й мати справу із судами, тож він воліє, щоб його обкрадали продажні адвокати, а звідси видурювати допомогу.
Notez qu’il a eu la plus belle part de l’héritage de grand-papa mais comme pour y toucher régulièrement il fallait aller en Russie et affronter les tribunaux, il préfère se faire voler par les avocats véreux et soutirer des secours d’ici.
Мама, що була в церкві, бачила там княгиню, яка сказала, що Соутцо тут.
Maman qui a été à l’église y a vu la princesse qui a dit que Soutzo est ici.
А мені, зрештою, до того байдуже.
Je m’en moque bien du reste.
Приходив Сент-Аман. Ґабріель усе ще хворий після свого нещасливого випадку. Але нема нічого й нікого, окрім великого жерця «Пеї»3.
Saint Amand est venu. Gabriel est toujours malade de son accident. Mais il n’y a rien et personne sauf le grand prêtre du Pays.
Мій батько дуже милий, і ми всі живемо в злагоді.
Mon père est très gentil et nous vivons tous en bonne intelligence.
Примітки
«У образі Рекамʼє» (en Récamier) — у позі зі славетного портрета Жюльєтти Рекамʼє пензля Давида (1800): напівлежачи на кушетці в білій сукні в стилі Ампір, одна з найвідоміших поз тієї доби. ↩
Вʼятка (також Вятка чи Вʼятка) — місто на Уралі, яке у XIX столітті часто використовувалося як місце адміністративного заслання російських політичних злочинців. Жоржа (дядька Марії, материного брата) було заслано туди внаслідок його провінційних негараздів. ↩
«Великий жрець «Пеї»» — іронічний титул Марії для Кассаньяка, войовничого редактора бонапартистської газети «Le Pays». ↩