❦
Четвер, 3 березня 1881
Jeudi 3 mars 1881
Зрештою, сьогодні ввечері я спитала, чи привезли з Росії листи для Посольства. Звісно, ні. Та невже ви думаєте, що після всього сказаного за сім років хтось цим удовольнився? Ах! аякже! Знову почалися всілякі старі дурниці. Тітка сказала, що наш посол не виходить у світ; мама — що процес незабаром скінчиться і що тоді... а Діна вельми розважливо сказала, що наше посольство проти нас.
Enfin ce soir j’ai demandé si l’on avait apporté de Russie des lettres pour l’Ambassade. Sans doute non. Mais vous croyez sans doute qu’après tout ce qui a été dit depuis sept ans on s’est contenté de cela ? Ah ! bien oui ! On a recommencé toutes sortes de vieilles niaiseries. Ma tante a dit que notre ambassadeur ne va pas dans le monde; Maman que le procès sera bientôt terminé et qu’alors... et Dina a dit d’un air très sage que notre ambassade est contre nous.
Чарівно. Я аж тремтіла з обурення і, ховаючи голову в шерсть свого собаки, усе допитувалася, навіщо було проводити вісім місяців у Росії.
C’est charmant. Moi je tremblais d’indignation et me cachant la tête dans le poil de mon chien je demandais toujours pourquoi on avait passé huit mois en Russie.
Учора ввечері я питала себе, чи ці люди взагалі розуміють цю справу? Це неможливо. Вони не усвідомлюють, і мої слова їх не просвітять. Вони звикли до цього за роки і сприймають це як примхи розпещеної дитини. Сьогодні ввечері мама спалахнула, вигукуючи, що я геть як Жорж, що я все життя вимагаю речей, яких не існує! — От спробуйте з ними поговорити! Ах! треба бути терплячим, щоб не розбити собі голову! Самого роздратування досить! Хай навіть питання було б марне, безглузде, — те, як вони з ним поводяться, доводить до сказу.
Hier soir je me demandais si ces gens-là comprennent bien la chose ? Ce n’est pas possible. Ils ne se rendent pas compte et mes paroles ne les éclaireront pas. On y est habitué depuis des années et on le prend comme des caprices d’une enfant gâtée. Ce soir maman s’est emportée en s’écriant que je suis comme Georges, que je passe ma vie à demander des choses qui n’existent pas ! - Allez donc leur parler ! Ah ! il faut être patient pour ne pas se casser la tête ! Rien que d’agacement ! Quand même la question serait futile, absurde, la manière dont on la traite rend fou.
Тоді, перечекавши кілька хвилин, я йду до себе по пляшечки з ліками, приношу їх і жбурляю на підлогу в маминій кімнаті, кажучи їй, що дам собі вмерти і що це буде моя помста. І що я більше зовсім із нею не розмовлятиму.
Alors laissant passer quelques minutes je vais prendre chez moi les fioles de médecine et viens les jeter par terre chez maman en lui disant que je me laisserai mourir et que ce sera ma vengeance. Et que je ne lui parlerai plus du tout.
Я дуже хвора, страшенно кашляю, насилу дихаю, і в горлі моєму чується зловісне булькотіння.
Je suis très malade, je tousse très fort, respire avec peine et il se fait dans mon gosier un clapotement sinistre.
Гадаю, це зветься гортанні сухоти1. Я не вбʼю себе, але дам собі вмерти, і це буде недовго.
Je crois que cela s’appelle une phtisie laryngée. Je ne me tuerai pas mais je me laisserai mourir, et ce ne sera pas très long.
Я не можу змиритися; я не раз думала, що коли вже так, то вдовольнюся роботою і що слава буде мені нагородою.
Je ne puis pas me résigner, j’ai pensé plusieurs fois que puisqu’il en était ainsi je me contenterai de travailler et que la gloire serait ma récompense.
Це було б прекрасно, але поки що життя нестерпне. Хоч би скільки я собі казала, що коли вже я приймаю змирилася зі смерть, то можна й попрацювати, бо це насолода з надією на спочинок наприкінці, — хоч би скільки я це повторювала, змиритися мені від того не легше. Це дрібʼязково, але воно так.
Ce serait beau mais en attendant la vie n’est pas tenable. J’ai beau me dire que puisque j’accepte me résigna à la mort, il vaut autant travailler car c’est une jouissance avec l’espoir du repos au bout, j’ai beau me le répéter je n’en suis pas plus résignée. C’est mesquin, mais c’est comme ça.
Ці жінки геть не уявляють собі цивілізованого світу — чи прикидаються? Чи вдають спокій, бо нема рації хвилюватися ще й їм? Чи, може, вони просто нечутливі.
Ces femmes n’ont aucune idée du monde civilisé ou elles font semblant ? Ou elles affectent le calme parce qu’il est inutile qu’elles s’agitent elles aussi ? Ou bien elles sont insensibles.
Моя хвороба звідти й береться. Воно стискає мені горло, кров приливає, гортань запалена, голосові звʼязки і вся решта. Щойно я трохи забуваюся, мені стає легше, а після кожного нападу (майже щодня) — мовчазного чи якогось іншого — усе починається знову, ще дужче.
Ma maladie vient de là. Cela me serre à la gorge, le sang monte, le larynx est injecté, les cordes vocales et le reste. Sitôt que j’ai un petit peu d’oubli je vais un peu mieux et après chaque crise (presque tous les jours) muette ou autre, cela reprend de plus belle.
Що ж, я дам собі вмерти; це й добре, бо мені бракує відваги наважитися, тож я пущу все на самоплив, і все буде гаразд. Але ці жінки не розуміють.
Eh bien je me laisserai mourir, cela va bien puisque je n’ai pas le courage de me décider, je vais laisser faire et tout ira bien. Mais ces femmes ne comprennent pas.
Я розгорнула «Новий Заповіт», полишений на якийсь час, і двічі за кілька днів була вражена тим, як навмання вказаний рядок відповідав моїй думці. Я знову вернулася до молитви Христові, вернулася до Богородиці, до чудес, після того як була деїсткою з днями цілковитого атеїзму. Але Релігія Христа за його ж словами мало схожа на ваш католицизм чи на наше православʼя, яких я не дотримуюся, обмежуючись настановами Христа і не обтяжуючи себе ані алегоріями, сприйнятими буквально, ані забобонами, ані різними нісенітницями, привнесеними в релігію пізніше простими людьми з політичних, грошових чи інших спонук. Зрештою, усе це...
J’ai ouvert le « Nouveau Testament » abandonné depuis quelque temps et à deux reprises dans l’espace de quelques jours j’ai été saisie par le propos avec lequel la ligne indiquée au hasard répondait à ma pensée. Je suis revenue à prier le Christ, je suis revenue à la Vierge, aux miracles, après avoir été déiste avec des jours d’athéisme absolu. Mais la Religion du Christ d’après ses paroles, ressemble peu à votre catholicisme ou à notre orthodoxie que je m’abstiens de suivre, me bornant à suivre les préceptes du Christ et ne m’embarrassant pas des allégories prises pour tout de bon, des superstitions, de diverses absurdités introduites dans la religion plus tard, par de simples hommes, pour des motifs politiques, pécuniers ou autres. Enfin tout cela...
Прийшла княгиня, вона все говорить про те, щоб одружити «цього шибеника Алексіса», який їх розорить, якщо не знайде собі дружини. Я завважила їй, що то не вельми гарний подарунок для панянки. На що вона відповідає, що він поступливий, що ним керуватиме дружина і він візьметься за розум. Дзуськи.
La princesse est venue, elle parle toujours de marier « cette canaille d’Alexis » qui les ruinera s’il ne se trouve une femme. Je lui ai bien fait observer que c’est pas un joli cadeau à faire à une demoiselle. Alors elle répond qu’il est souple et sera mené par sa femme et se rangera. Flûte.
Він гравець, мисливець, палкий, шалений любитель коней. Словом, паризький серб. До того ж кажуть, що він часто напивається; гарно, як бачите. Він матиме пʼятдесят тисяч франків після смерті батька і двадцять чи тридцять — за його життя. Байдуже. Я так і сказала княгині, що її бідолашний чоловік, звісно, дуже хворий, але може прожити ще двадцять років. Вона недовірливо повела рукою. — Та все ж це може статися, і молодій дружині мало що перепаде з таким марнотратним чоловіком. — Може, вона хоче мене? Ми про це часто розмовляємо, і я граю стару жінку.
Il est joueur, chasseur, passionné, amateur furieux de chevaux. Enfin un Serbe parisien. Avec ça on dit qu’il se grise souvent; c’est joli comme vous voyez. Il aura cinquante mille francs après la mort du père et vingt ou trente du vivant. C’est égal. J’ai bien dit à la princesse que son pauvre mari est certainement très malade mais qu’il peut vivre encore vingt ans. Elle fait un geste d’incrédulité. - Mais enfin ça peut arriver et comme ce sera pas pour la jeune femme avec ce mari si mangeur.- Elle me veut peut-être ? Nous en causons souvent et je joue la vieille femme.
Щоб розважитися, ще до родинного зʼясування я зробила підрахунки.
Pour m’amuser, avant l’explication en famille, j’ai fait des calculs.
Я — щонайменше шістдесят тисяч франків, він — двадцять тисяч. Разом вісімдесят тисяч франків (покладімо сім тисяч на місяць, вісімдесят чотири тисячі на рік).
Moi soixante mille francs minimum, lui vingt mille. Total quatre vingt mille francs, (mettons sept mille par mois, quatre vingt quatre mille par an).
Вілла в Ніцці оплатила б особняк, а клапоть лісу — облаштування.
La villa de Nice payerait l’hôtel, un bout de forêt l’installation.
Із семи тисяч на місяць я даю спершу панові та на стайню — 1500 собі — 2000 на кухню — 1500 прислузі, покоївці 60 фр., іншій жінці 40 фр., кухареві 100 фр., консьєржу 100 фр., лакею 100 фр. і вдягненому Шоколаду Фортюне 100 фр. Разом: 500 5500 фр. лишається 1500 фр. на місяць, тобто 1800 фр. на рік, з яких
Sur sept mille par mois j’en donne d’abord à monsieur et à l’écurie 1.500 à moi 2.000 à la cuisine 1.500 aux domestiques, femme de chambre 60 frs, autre femme 40 frs, cuisinier 100 frs, concierge 100 frs, valet de pied 100 frs, et Chocolat Fortuné vêtu 100 frs. Total : 500 5.500 frs reste 1.500 frs par mois, c’est-à-dire 1.800 frs par an dont
6000 на ложу в Опері та 2000 у «Французькому театрі», лишається:
6.000 pour une loge à l’Opéra et 2.000 au Français, reste:
10 000 фр. на рік на обіди чи свята.
10.000 frs par an pour dîners ou fêtes.
Бо мої кишенькові гроші та забаганки входять у ті 24 000 фр., які я собі призначаю. Що ж до подорожей... 80 фр. на день на харчі, може, вистачить на готель із... Словом, усе впритул, не кажучи вже про те, що пан був би гравцем. То й що. Та й навіщо? Аби влаштуватися2? Може, добрий француз, дуже практичний і тверезий, був би розважливішим вибором... Безперечно. У нього теж, певно, був би титул. І любила б я його так само мало. Безперечно. Але це давало б серйозні гарантії. Безперечно. Тож було б нерозумно жертвувати своїм спокоєм через те, що цей шибеник Алексіс, як його зве мати, — милий, гарненький і молодий хлопець, але цілковитий нуль, а той француз мав би, може, тридцять два роки і був би зівʼялий і душею, і тілом. Тоді вже краще Жері, у якого є батьківщина, який цілком чарівний, який — геній серед нікчем, у якого є карʼєра й майбутнє. І який охоче взяв би мене з моїми шістдесятьма тисячами франків. Я не дорожу титулами. А з Жері можна було б далеко піти, я стала б француженкою і республіканкою.
Car mon argent de poche et fantaisies sont compter dans les 24.000 frs que je m’accorde. Quant aux voyages... les 80 frs par jour de cuisine suffiront peut-être à l’hôtel avec... Enfin c’est bien juste sans compter que monsieur serait joueur. Et alors. Et puis pourquoi ? Pour faire une fin ? Peut-être un bon Français très pratique et positif serait plus sage... Sans doute. Il aurait aussi un titre sans doute. Et je l’aimerais aussi peu. Sans doute. Mais cela offrirait des garanties sérieuses sans doute. Aussi il ne serait pas raisonnable de sacrifier son repos parce que cette canaille d’Alexis comme l’appelle sa mère est un gentil, joli et jeune garçon très nul et que le Français en question aurait peut-être trente-deux ans et serait fané au moral et au physique. Autant vaut Géry alors qui a une patrie, qui est absolument charmant, qui est l’homme de génie des gens nuis, qui a une carrière et de l’avenir. Et qui me prendrait volontiers avec mes soixante mille francs. Je ne tiens pas aux titres. Et avec Géry on pourrait aller loin, je serais française et républicaine.
Тож я одразу віддаю йому перевагу перед сербським гербом. Усе це не той виплеканий ідеал, але воно варте не менше за смерть, і я так і влаштуюся, якщо смерть не схоче мене; а якщо помру — що ж, я наперед із цим змирилася.
Aussi je le préfère immédiatemment au blason serbe. Tout cela n’est pas l’idéal rêvé mais cela vaut bien la mort et je ferai cette fin si la mort ne veut pas de moi mais si je meure, eh bien je m’y serais résignée d’avance.
Примітки
Гортанні сухоти (phtisie laryngée) — туберкульоз гортані. Марія померла від туберкульозу 1884 року. ↩
«Влаштуватися» (faire une fin) — вислів тієї доби, що означав укласти годящий шлюб і осісти в респектабельному житті. ↩