❦
Субота, 22 січня 1881
Холодно, всюди сніг, я виходжу до восьмої щоранку. Картина мене тішить. Кот її бачив, але сказав лише незначні речі, на кшталт «гарно вимальовується», непогано тощо, а потім підбадьорення.Samedi 22 janvier 1881
Правда, це вперше він мене поправляє. Щойно Кот пішов, прийшов Тоні — я просила його про це листом, — увесь змерзлий; це дуже мило з його боку.
Il est vrai que c’est la première fois qu’il me corrige. Cot parti, Tony est arrivé, je l’en avais prié par lettre, tout transi de froid; c’est bien gentil à lui.
Я просила його прийти, бо Кот для мене не існує, я терпіла його з ввічливості, і все. Тоні вважає, що нічого міняти не треба, що ніщо не фальшивить, що йде зовсім непогано, що може бути дуже цікаво і що треба просто продовжувати.
Je l’ai prié de venir parce que Cot pour moi, ça n’existe pas, je l’ai subi par politesse et voilà tout. Tony trouve qu’il n’y a rien à changer, que rien ne cloche, que cela va pas mal du tout, que ça peut ête très amusant et qu’il n’y a qu’à continuer.
Жюліан, що приходить після нього, теж любʼязний, і я бачу, що моя праця його тішить, бо він часто приходить дивитися й підбадьорює мене добрими порадами. Він чудовий професор. Усе йде так добре, що я не вірю.
Julian qui vient après est aussi gentil et je vois que mon travail l’amuse car il vient le regarder souvent et m’encourage en me donnant de bons conseils. C’est un professeur excellent. Tout cela va si bien que je n’y crois pas.
Ось вам два місяці забуття, розваг, щастя.
Voilà pour deux mois d’oubli, d’amusement, de bonheur.
Після чого я проїдуся Італією, аж до відкриття Салону, три з половиною місяці гарного життя, і мені це здається неможливим, настільки добре це було б.
Après quoi je vais faire un tour en Italie, jusqu’à l’ouverture du salon, trois mois et demi de bonne vie et cela me paraît impossible tant ce serait bon.
Марі Дельсарт приходила до мене. Я просила її давати мені уроки перспективи. Яка гідна й цікава жінка! Вона обожнює сестру й говорить про неї так мило, їй хотілося б бачити її щасливою, тим більше що в неї така натура, якій потрібен хоч трохи достатку. Замість цього вони працюють, щоб жити, і утримують свою матір.
Marie Delsarte est venue me voir. Je l’avais priée de me donner des leçons de perspective. Quelle digne et intéressante femme ! Elle adore sa sœur et en parle si gentiment, elle la voudrait heureuse d’autant plus qu’elle a une nature qui aurait besoin d’un peu de bien-être. Au lieu de cela elles travaillent pour vivre et font vivre leur mère.
І це жахливо, бо в їхньому становищі вони не наважуються просити роботи, а іноді треба було б! Я ніколи не зустрічала двох таких цікавих, скромних, вишуканих, милих дівчат!
Et c’est terrible, car dans leur situation elles n’osent pas aller demander de l’ouvrage et il le faudrait quelquefois ! Je n’ai jamais rencontré deux jeunes filles aussi intéressantes, modestes, distinguées, gentilles !
Ось яка дружина потрібна Жюліанові — Мадлен Дельсарт; він би дуже хотів, але є Амелі з фарбованим, місцями повипадалим волоссям, розкуйовджена, брудна, з почервонілими очима, з товстими щиколотками й запʼястками, кістлявими руками й невблаганним коханням.
C’est Magdeleine Delsarte qu’il faudrait pour femme à Julian, lui le voudrait bien mais il y a là Amélie aux cheveux teints et tombés par endroits, échevelée, sale, aux yeux rougis, aux grosses attaches, aux mains osseuses et à l’amour implacable.