❦
Пʼятниця, 17 грудня 1880
Vendredi, 17 décembre 1880
Я не працювала, і мені весь час хотілося плакати. Я обертаю це на жарт, кажучи, що можу плакати, коли захочу, і ми сміємося з цього в майстерні. Я розчулююся над коханням Амелі, вона розповідає мені про своє поклоніння Жюліанові... щаслива жінка.
Je n’ai pas travaillé et j’avais envie de pleurer tout le temps. Je le tourne en plaisanterie disant que je puis pleurer quand je veux et nous en rions à l’atelier. Je m’attendris sur les amours d’Amélie, elle me parle de son culte pour Julian... heureuse femme.
Навіть коли любиш сама-одна, це все-таки щось. Я, може, надто вимоглива, але... я навіть не кажу про тих, що були до Кассаньяка, ті мені огидні, але й сам Кассаньяк...
Quand même on est seule à aimer, c’est tout de même ça. Je suis trop exigeante peut-être mais... je ne parle même pas de ceux avant Cassagnac, ceux-là me font horreur, mais Cassagnac lui-même...
навскоси
Жовтень 1883. І Кассаньяк, кажучи тією самою перебільшеною мовою, тепер мені огидний.
en travers Octobre 1883. Et Cassagnac me fait horreur pour parler le même langage exagéré.
Зрештою, усе це пусте.
Enfin tout cela n’est rien.
Живопис! Треба вже починати мій Салон, а в мене нічого немає, або теми, які може підписати лише чоловік. Що ж до портретів, то Жюліан знайомий з Раном і Прустом, але це непевно... Ах! Які прикрощі! Мене аж лихоманить від них.
La peinture ! Il faut déjà commencer mon Salon, je n’ai rien ou des sujets qu’un homme seul peut signer. Quant aux portraits Julian connaît Rane et Proust mais ce n’est pas sûr... Ah ! quels ennuis ! J’en ai la fièvre.
Пані де Брімон і пані Ґавіні перед обідом.
Mme de Brimont et Mme Gavini avant dîner.
викреслено[Пʼять рядків закреслено]
[Cinq lignes cancellées]