Субота, 27 листопада 1880

Оскільки [Замазано: матінка] Ґавіні приходила вчора й не застала мене, я йду до неї на сніданок. Там двоє панів, ми говоримо потроху про все, а надто про процес Рошфора — Лезан — Сіссе — Каулла.
Конкурс закінчився. Я хотіла, задля цікавості, наперед винести тут свій вирок, але справді не можу. Мені не подобається те, що я зробила, мені наче піску в очі насипали, і ті дні, коли я писала свої найбільші етюди, були темні; добре розохотилася я аж сьогодні, тож переписала майже всю голову, від чого вона виграла, але байдуже — мені це не до вподоби. Хоча мушу визнати, що це найкраще. У Амелі багато ефекту, бо в неї лише профіль, а оскільки модель була у величезному капелюшку в стилі Директорії зі стрічками з тюлю, то вона встигла написати й капелюшок, і вбрання, і тло — усе.
А я, маючи майже анфас, усе підготувала, але написала лише обличчя. Отже, в Амелі ефектно, але це з уяви, погано намальовано й несхоже, проте для конкурсу це байдуже. Маґдлен здалася, її малюнок був дуже поганий.
Є Вільв'єй, що не надто погана, і одна шведка теж не надто погана, і три жахіття. А щодо майстерні на вулиці Вів'єн, 51, то це буде купа мотлоху, хіба що щось несподіване. Медаль, можливо, дістанеться Амелі, але хай йому грець, я б їй не дала: вона взяла профіль, бо ніяк не може звести два ока докупи, та й сам цей профіль як малюнок недбалий! Не кажучи вже про купу вигаданих тонів.
Але здалеку це ефектно, проте оці добрі академіки не мали б цьому піддатися. Я зовсім не певна, що намалювала так добре, як можу, та й хоч я завжди суджу себе більш-менш справедливо, часом бувають несподіванки.
Коли я отримала медаль, то думала, що зробила жах... але на це не варто покладатися... Загалом я б дуже хотіла її дістати, це підняло б мені дух, та й, зрештою, це доведе, що я написала голову, яку визнали доброю Буґро, Лефевр, Тоні та Буланже.
Знаєте, медаль дають лише тоді, коли її заслужено; якщо нічого вартого немає, малюнки просто розставляють за місцями — та й годі.
Жювізі та Жері — за нашої відсутності.