❦
Четвер, 25 листопада 1880
Ми йдемо до Палати, але о пів на четверту мушу піти; я мало не зомліла, як минулої неділі в Падлу. Потім до кравця. Мала б зайти до пані де Брімон, але я надто розбита.Nous allons à la Chambre mais à trois heures et demie obligée de m’en aller; j’allais m’évanouir, comme l’autre dimanche à Pasdeloup. Après chez le couturier. J’aurais dû allez chez Mme de Brimont mais je suis trop assommée.
Я надсилаю їй троянди.
Je lui envoie des roses.
Я з найбільшою відразою продовжую писати цей щоденник; тітка раптом упала в лють від самого імені панни де Вільвʼєй. Вона, можливо, сказала, що я глухну, і це донесли тітці. Звідси гнів.1 Що ж тут удієш? Це жахливо, але ось зір мій слабшає, і очі болять — лишається сподіватися, що сліпота не змусить себе довго чекати.
C’est avec la plus grande répugnance que je continue d’écrire ce journal; ma tante s’est tout à coup mise en fureur au seul nom de Mlle de Villevieille. Elle a peut-être dit que je devenais sourde et on l’aura rapporté à ma tante. Unae irae. Que voulez-vous ? C’est horrible mais voilà que ma vue s’affaiblit et que j’ai mal aux yeux, il faut espérer que la cécité ne se fera pas attendre.
Примітки
В оригіналі латиною: «Unae irae» [так у тексті; Марі, мабуть, має на увазі inde irae — «звідси гнів»]. ↩