❦
Субота, 9 жовтня 1880
Берта на обіді.Berthe à dîner.
Цього тижня я не працювала, і від бездіяльності я тупію. Я перечитала свою подорож Росією, і це мене дуже зацікавило. Саме в Росії, прочитавши про овацію, влаштовану Кассаньякові, я почала розпалюватися. У Росії ж я була частково прочитала «Мадемуазель де Мопен», і оскільки вона мені не сподобалася, я щойно її перечитала. Бо ж пана Ґотьє визнано за величезний талант, а «Мадемуазель де Мопен» — за шедевр, надто передмову. Тож сьогодні я її перечитала. Передмова дуже добра, це правда, але сама книжка... Попри всі... свої непристойності, книжка не захоплює, деякі сторінки просто нудні. навскоси кінець, кінець
Je n’ai pas travaillé cette semaine et l’inaction me rend stupide. J’ai relu mon voyage en Russie et cela m’a beaucoup intéressée. C’est en Russie, après la lecture d’une ovation faite à Cassagnac que j’ai commencé à me monter la tête. En Russie également j’avais lu en partie » Mlle de Maupin » et comme cela ne m’avait pas plu je viens de le relire. Car enfin M. Gauthier est reconnu pour un énorme talent et « Mlle de Maupin » pour un chef-d’œuvre, surtout la préface. Je l’ai donc relu aujoud’hui. La préface est très bien, c’est vrai mais le livre... Malgré toutes... ses nudités, le livre n’est pas amusant, certaines pages en sont simplement ennuyeuses. en travers fini, fini
Я вже чую, як хтось кричить: а мова, а стиль тощо.
J’entends des gens qui crient: et la langue, et le style etc.
Ет! Їй-богу! Так, написано доброю французькою, написано людиною, сильною у своєму ремеслі, але талант цей не симпатичний. Згодом, може, я зрозумію, чому це шедевр; я навіть охоче визнаю вже й тепер, що це дуже добре, але... воно несимпатичне й мені нудно. Те саме й Жорж Санд... ще одна письменниця, до якої я не маю симпатії, а Жорж Санд бракує супроти Ґотьє тієї снаги, тієї хвацькості, що викликає до нього повагу, якщо не приязнь. Жорж Санд... словом, це дуже добре.
Eh ! pardieu ! oui, c’est en bon français, c’est d’un homme fort dans son métier, mais ce n’est pas un talent sympathique. Plus tard peut-être je comprendrai pourquoi c’est un chef-d’œuvre, je veux bien même comprendre à présent que c’est très bien mais... c’est antipathique et cela m’ennuie. C’est comme Georges Sand... encore un écrivain avec lequel je ne sympathise pas et Georges Sand a en moins de Gauthier cette vigueur, cette cranerie qui vous donne du respect sinon de l’amitié pour lui. Georges Sand... enfin, c’est très bien.
Із сучасних мені більше до вподоби Доде: він пише романи, але всіяні влучними спостереженнями, речами правдивими, пережитими. У них живеш.
J’aime mieux Daudet dans les modernes, il écrit des romans mais semés d’observations justes, de choses vraies, senties. On vit là-dedans.
Що ж до Золя, то ми з ним не в ладах: він заходився нападати у «Фігаро» на Рана й... інших республіканських діячів з несмачною запеклістю, яка не личить ні його великому талантові, ні його високому літературному становищу.
Quant à Zola nous sommes en froid, il s’est mis à attaquer, dans le « Figaro », Rane et... d’autres individualités républicaines avec un acharnement de mauvais goût qui ne sied ni à son grand talent ni à sa grande situation littéraire.
Але що ж є в Жорж Санд? Гарно написаний роман? Так, а далі? А далі — її романи наганяють на мене нудьгу. Тоді як Бальзак, обидва Дюма, Золя, Доде, Мюссе ніколи мені не набридають. Віктор Гюго навіть у своїй найшаленіше романтичній прозі, у «Гані Ісландцеві», ніколи не втомлює. У ньому відчуваєш геній. А от Жорж Санд! Як можна читати три сотні сторінок «Валентини» та «Бенедикта» у супроводі дядька, садівника й бозна-кого ще!
Mais que voit-on dans Georges Sand ? Un roman joliment écrit ? Oui, après ? Eh bien ses romans m’ennuient. Tandis que Balzac, les deux Dumas, Zola, Daudet, Musset ne m’ennuient jamais. Victor Hugo dans sa prose la plus romantiquement folle dans « Han d’Islande » n’est jamais fatigant. On sent le génie. Mais Georges Sand ! Comment peut-on lire trois cents pages de « Valentine » et de « Bénédict » accompagnés d’un oncle, d’un jardinier, que sais-je !
Вічне соціальне зрівнювання через любов — а це ницо.
Toujours le nivellement social par l’amour, ce qui est ignoble.
Хай би встановили рівність — це чудово, але хай вона не випливає з примх статі... Графиня, закохана у свого лакея, і цілі трактати з цього приводу! Ось вам талант Жорж Санд. Звісно, це дуже гарні романи, гарні описи села... але мені хотілося б чогось більшого... я не зовсім умію висловитися... я не зовсім умію висловитися... Ось речі, яких не варто було б казати: мені все здається, ніби я звертаюся до істот, вищих за мене, перед якими боюся видатися пихатою, тоді як насправді довкола сама посередність, самі нижчі, а ці ніколи не цінують ні скромності, ні визнання власної слабкості.
Qu’on établisse l’égalité, c’est admirable mais qu’elle ne soit pas due à des caprices de sexe... La comtesse amoureuse de son valet et des dissertations là-dessus ! Voilà le talent de Gorges Sand. Evidemment ce sont de très jolis romans, de jolies descriptions de campagne... mais je voudrais quelque chose de plus... je ne sais trop m’expliquer... je ne sais trop m’expliquer... Voilà des choses qu’il ne faudrait pas dire, je crois toujours m’adresser à des êtres qui me sont supérieurs et devant qui je crains de dire avec prétention, tandis qu’en général, il n’y a que des médiocres, des inférieurs et ceux-là ne savent jamais gré d’une modestie ou d’un aveu de faiblesse.
Так-от, «Валентину» я читаю саме тепер, і це мене дратує, бо книжка цікавить мене настільки, що я її дочитаю, і водночас я знаю, що в мене від неї не лишиться нічого, хіба що, може, невиразне неприємне враження; мені здається, що це читання мене принижує, я обурююся й читаю далі, бо щоб я не дочитала до кінця, книжка має бути така ж нестерпно нудна, як Le Dernier Amour1 того самого автора... А втім, «Валентина» — найкраще з того, що я читала в Жорж Санд. «Маркіз де Вільмер», якого я знаю лише з вистави, теж, мабуть, добрий — здається, там немає конюха, коханця графині.
Eh bien « Valentine », je la lis en ce moment et cela m’agace parce que le livre m’intéresse assez pour que je le finisse et en même temps je sais qu’il ne m’en restera rien que peut-être une vague impression désagréable, il me semble que cette lecture me rabaisse, je me révolte et je continue car il faut que ce soit aussi assommant que « le Dernier Amour », du même auteur, pour que je n’aille pas jusqu’au bout... Pourtant « Valentine » est ce que j’ai lu de mieux de Georges Sand. « Le marquis de Villemer » que je ne connais qu’au théâtre doit être bien aussi, je crois qu’il n’y a pas de palefrenier, amant de la comtesse.
Примітки
Le Dernier Amour («Останнє кохання») — роман Жорж Санд; назву подано мовою оригіналу. ↩