Понеділок, 9 серпня 1880

Там, угорі, там, угорі на горі,
Ви ж бачите отой прекрасний замок.
А в мене... лишилися хіба що в Іспанії.
Я на третьому поверсі готелю.
Ось що змушує мене піднятися течією мого блаженного існування аж до року Божого 1875-го, а тоді я знову спускаюся до моєї зустрічі з Дивовижним торік у пані де Лессепс, і цей другий спогад видається мені чимось зворушливим. Бог знає чому! Потім цілком природно я доходжу до маленьких Одіффре, а тоді ще природніше з того лютую.
Хто колись дізнається про всі мої злигодні!!
Я бачила Дивовижного з молодою жінкою, що вчепилася йому в руку, на мить я подумала, що то його дружина, і визнаю, що це мене аж ніяк не тішило.
— Хто ця молода особа? — спитала я в нього.
— Та це ж моя сестра.
А я не наважилася попросити його познайомити мене з нею!
Ці дві панни мають дар будити всі мої домагання... і шалену лють, аж до того, щоб гризти мармур.