❦
Субота, 31 липня 1880
Samedi 31 juillet 1880
на полях Лікування поновлено сьогодні вранці. Учора я почала свою картину на полотні розміру 25. Композиція дуже проста. Двоє дітей сидять під гарними деревами зі стовбурами, укритими мохом; угорі полотна є просвіт, крізь який видно світло-зелену рівнину. Хлопчик, років десяти, сидить анфас, шкільна книжка під пахвою, руки складені над лівим коліном, очі дивляться в нікуди. Дівчинка, шести років, однією рукою тягне його за плече, а в другій тримає грушу. Голова в профіль, вона ніби кличе його. Обох дітей видно лише до колін, бо це в натуральну величину.
dans la marge Traitement repris ce matin. Hier, j’ai commencé mon tableau sur une toile de 25. C’est fort simple d’arrangement. Les deux enfants sont assis sous de beaux arbres au tronc couvert de mousse; il y a une éclaircie dans le haut de la toile par laquelle on voit la campagne d’un vert clair. Le garçon, qui a une dizaine d’années, est assis de face, un livre d’école sous le bras, les mains croisées au dessus du genou gauche, les yeux dans le vague. La petite fille, qui a six ans, le tire par l’épaule d’une main et, de l’autre, tient une poire. La tête est de profil, elle a l’air de l’appeler. On voit les deux enfants jusqu’aux genoux seulement, car c’est grandeur nature.
Я прочитала те, що називають поганою книжкою, — Mademoiselle Giraud, sera femme1 Бело. Це був для мене відпочинок після Origines de la France contemporaine2 Тена. Я зненавиділа Бело після того, як прочитала його Femme de glace3, Mademoiselle Giraud приємніша для читання — 270 сторінок за дві години, ах! я читаю швидко, та хіба ж можна серйозно читати таких авторів. Я читаю їх, коли нездужаю або коли конче хочу одурманитися, забутися без утоми. А щоб виправдатися, що читаю цю бридню, я кажу собі: але ж я в розпачі, така отупіла! Ви ж добре знаєте, я читала «Нану», зрештою, поганих книжок не буває; а проте, схоже, є уми, на яких це позначається.
J’ai lu ce qu’on appelle un mauvais livre, “Mademoiselle Giraud, sera femme,” de Belot . Cela m’a changé des “Origines de la France contemporaine” par Taine. J’ai détesté Belot après avoir lu ma “Femme de glace”, “Mademoiselle Giraud” est plus agréable a lire - 270 pages en deux heures, ah ! je vais vite, mais peut-on lire sérieusement de pareils auteurs. Je les lis quand je suis souffrante ou quand je veux absolument m’étourdir, m’oublier sans fatigue. Et pour m’excuser, de lire ce galimatias, je me dis : mais je suis désespérée, si abrutie ! Vous savez bien j’ai lu” Nana”, du reste il n’y a pas de mauvais livres; pourtant il paraît qu ' il y a des intelligences qui s’en ressentent .
Перед відʼїздом із Парижа я прочитала «Індіану» Жорж Санд. І запевняю вас, це не цікаво! Прочитавши лише «Маленьку Фадетту», ще дві-три новели й «Індіану», я, можливо, і не мала б висловлюватися... Та досі цей талант мені анітрохи не смакує.
Avant de quitter Paris, j’ai lu “Indiana”, de George Sand. Et je vous assure que cela n’est pas amusant ! N’ayant lu que “La Petite Fadette”, deux ou trois autres nouvelles et “Indiana”, je ne devrais peut-être pas me prononcer... Mais jusqu’à présent je ne goûte pas du tout ce talent.
А проте, якщо вже всі так гучно її проголошували... Зрештою, мені це не до вподоби.
Pourtant, pour que tout le monde l’ait proclamé si haut... Enfin je n’aime pas cela, moi.
Це як мадонни Рафаеля; те, що я бачу в Луврі, мені не до вподоби. Я бачила Італію ще до того, як могла судити, і тоді те, що я бачила, мені теж не сподобалося. Це ні божественне, ні земне, як на мене, це умовне й картонне!
C’est comme les vierges de Raphaël; ce que je vois au Louvre me déplaît. J’ai vu l’Italie avant de pouvoir juger, et alors ce que j’ai vu m’a déplu également. Ce n’est ni divin, ni terrestre, à ce qu’il m’a semblé, c’est conventionnel et cartonneux !
Надворі сіро, не виспавшись, я не працювала. Ми їздили до Бурбуля, що поруч із Мон-Дором. Ми зустріли Водзінського на ослі. Він трохи ображений тим, що, запросивши його на обід у середу свята, ми поїхали, не попередивши, і він прийшов до зачинених дверей; він прийде сюди завтра.
Il fait gris dehors, n’ayant pas dormi je n’ai pas travaillé. Nous sommes allées à La Bourboule qui est à côté du Mont-Dore. Nous avons rencontré Wodzinski à âne. Il est un peu vexé de ce que l’ayant invité à dîner le mercredi de la Fête, nous sommes parties sans le prévenir et il est venu se casser le nez, il viendra demain ici.
Я хотіла поїздити верхи..., але мені нічого не хочеться, а коли я проводжу день без роботи, мене гризе жахливе сумління, і бувають дні, коли я нічого не можу робити; тоді я кажу собі, що ні, що якби я захотіла, то могла б, і тоді сварки із самою собою, і це закінчується одним «кинь усе! Не варто жити...!», під час якого я курю й читаю романи.
J’ai voulu monter à cheval..., mais je n’ai envie de rien et, quand je passe une journée sans travailler, j’ai d’affreux remords, et il y a des jours où je ne peux rien faire; alors je me dis que si, que si je voulais, je pourrais, et alors des querelles avec moi- même, et cela finit par un lâchez tout ! Ça n’est pas la peine de vivre... ! pendant lequel je fume et lis des romans.
Мені потрібен був мій календар, щоб дізнатися, чи має липень тридцять, чи тридцять один день (я ніколи не знаю таких речей).
J’avais besoin de mon calendrier pour savoir si juillet a trente ou trente et un jours (je ne sais jamais ces choses là) .
Мій календар лишився в Парижі, тож він мені сниться, я бачу календар і цифру тридцять один, наче це насправді.
Mon calendrier est resté à Paris, alors j’en rêve, je vois le calendrier et le chiffre trente et un comme si c’était la réalité.
Схоже, це трапляється з багатьма людьми, як і бачити місця, які снилися кілька разів. Так, мені снилися Бютт-Шомон за два дні до того, як я їх побачила.
Il paraît que cela arrive à beaucoup de personnes, ainsi que de voir des endroits dont on a rêvé plusieurs fois. Ainsi j’ai rêvé des Buttes-Chaumont deux jours avant de les voir.
Мон-Дор зробить мене ідеальною. Уранці я пʼю чай і молоко, об одинадцятій ще молоко, а о пʼятій чи шостій зʼїдаю шматочок курки або юшку. Та я не голодна, кажу ж вам, я не живу, я сплю.
Mont-Dore me rendra idéale. Le matin je prends du thé et du lait, à onze heures encore du lait et à cinq ou six heures un morceau de poulet ou un potage. Mais je n’ai pas faim, je vous dis que je ne vis pas, je dors.
Час від часу я думаю про Соутцо. Ми розсталися на тому, що наступного дня побачимося. Та... навіть якби цей хлопець справді мене кохав, чи могла б я вдовольнитися цією грубою натурою, помережаною грецькою фальшю. Зрештою, мені слід триматися пророцтва Едмона й матінки Жакоб.
De temps à autre je pense à Soutzo. Nous nous sommes quittés devant nous revoir le lendemain. Mais... quand même ce garçon là m’aimerait vraiment, puis-je me contenter de cette nature épaisse, panachée de fausseté grecque. Du reste il faut m’en tenir à la prédiction d’Edmond et de la mère Jacob.
Чоловік, якого вони описали, надто Едмон, — мені здається, ніби я його бачу, і я неодмінно його впізнаю.
L’homme décrit pas eux, surtout par Edmond, il me semble le voir et je le reconnaîtrai certainement.
Та це все безумство.
Mais c’est des folies.
Примітки
Роман Адольфа Бело (1870) мав назву Mademoiselle Giraud, ma femme («Мадемуазель Жіро, моя дружина»); Марі наводить її як sera femme. Тут і далі назву подано мовою оригіналу. ↩
Іполіт Тен, Les Origines de la France contemporaine («Витоки сучасної Франції»). ↩
La Femme de glace («Жінка з льоду») — інший роман Адольфа Бело. ↩