Неділя, 1 серпня 1880 — Зошит 089

CZ ENUKFR

Щоб іти до ванни й на інгаляцію, є спеціальний, для всіх однаковий костюм. Фланелеві штани до ступнів і такий самий плащ із круглим каптуром для пань, гострим для чоловіків; мій гострий, так більш по-чернечому, а оскільки я часто ношу цей плащ у себе, то маю вигляд домініканця, і, оскільки мені це до вподоби, я роблю з нього свій халат уранці й увечері, коли холодно. Та все це не варто було б згадувати, якби чернече вбрання не приносило мені нещастя. Знаєте, коли тебе вічно спіткають прикрощі й жалі, стаєш марновірною, як гравець. Того дня, коли Кассаньяк попросив мене вдягти мою рясу, я побігла до кімнати, думаючи тільки про те, щоб здаватися свіжою й рожевою під каптуром із бурої тканини, але, у мить, коли треба було її вдягати, я завагалася й сказала собі, не сміючи нічого собі визнати: А що, як це все зруйнує? Та одразу й додала, що це безглуздо й страшенно прикро — ці марновірства, і що треба їх позбутися. Я вдягла рясу, і хоч не доведено, що саме вона все зруйнувала, враження було не менш огидне. Я шукаю, що ж тепер могло б зі мною статися. У мене нічого не намічається, і немає нікого. Соутцо — я познущалася з нього, як з телепня, яким він, отже, і є.

Pour aller au bain et à l’aspiration, il y a un costume spécial et général. Des pantalons à pieds en flanelle et un manteau idem avec capuchon rond pour les dames, pointu pour les hommes, le mien est pointu, c’est plus monacal et comme je le mets souvent chez moi, ce manteau, j’ai l’air d’un dominicain et comme cela me plaît, j’en fait mon peignoir matin et soir quand il fait froid. Mais tout cela ne vaudrait pas la peine d’être mentionné si les habits de moine ne me portaient malheur. Vous savez, quand il vous arrive toujours des ennuis et des chagrins on devient superstitieux comme un joueur. Le jour où Cassagnac me demanda de mettre mon froc, je courus dans ma chambre, ne songeant qu’à paraître fraîche et rose sous le capuchon de bure marron, mais, au moment de le mettre, j’hésitais et me dis sans oser rien m’avouer: Si cela allait tout détruire ? Mais j’ajoutai aussitôt que c’était idiot et affreusement gênant ces supersitions et qu’il fallait m’en défaire. Je mis le froc et s’il n’est pas prouvé que ce fut lui qui détruisit tout, l’impression n’en a pas été moins odieuse. Je cherche ce qui pourrait bien m’arriver maintenant. Je n’ai rien entrain et il n’y a personne. Soutzo, je m’en suis moquée comme d’un imbécile qu’il est par conséquent.