Вівторок, 13 липня 1880

Чумакови на обіді, а потім Соутцо, я змушую його танцювати з Леоні. Та я ніколи не люблю його так, як тоді, коли ми говоримо про Кассаньяка. Я кажу, що він до мене залицявся, але що мені стало гидко того дня, коли мені запропонували його за тридцять тисяч франків ренти.

Я шию собі безліч суконь, я хочу провести сезон у Біарриці й не мати суперниць серед панн. Усі мої сукні (їх пʼятнадцять чи двадцять) вовняні, або муслінові, або з білого батисту, ліфи зроблені так само, ні стрічок, ні оборок. Треба, щоб я мала вигляд, ніби майже завжди в одній і тій самій сукні. Тож маю три з саржі, майже однакові. Одну картату, спідницю з білого фуляру. Одну з білого фуляру, дві з вовняного мусліну, одну таку ж у горошок, одну з батисту, оздоблену вишивкою, одну з крепдешину, одну з лінону з коміром і рукавами з гіпюру, а решта гола, як білизна; одну з канви, одну з мусліну в горошок, одну з шовкового мусліну, одну з перкалю з англійською мережкою. Одну зі смугастої східної тканини (усі білі). Потім одну зелену, одну чорну, одну сіру, одну каштанову.

Капелюшок із рогожки з мусліном і пером, один із соломки з мусліном і пером, один із манільської соломки з перами, один зелений із перами, один каштановий, один із соломки з білою вуаллю, один із рисової соломки з атласним бантом, один із дешевенької соломки, укритий трояндами, один такий самий із соломки з фішю, один із газу й фіалками, один із вуаллю й трояндами, ще один каштановий, один із драпованою вуаллю й трояндою, один із шовковим бантом і фіалками. Каштанове пальтечко, чорний жакет, каштановий дощовик¹, сірий пильовик, біле пальтечко, сіре пальтечко, біле пальто. Фішю, пелеринки тощо, тощо. Взуття... з дюжину, гадаю, капці з російської шкіри, черевички до темних костюмів; ще панчохи. Замшеві рукавички. Це здається величезним, а насправді ні. Покладімо двадцять суконь по триста франків (є й дорожчі, є й дешевші) — шість тисяч франків. Потім пʼятнадцять капелюшків по сто франків (є й більше, є й менше) — півтори тисячі франків, тисяча франків на взуття й рукавички, разом із парасольками й пальтечками — девʼять тисяч або девʼять із половиною тисяч франків.

Та це ж убрання на цілих півроку. Та й я не порахувала довгих суконь, ті, що я взяла, усі короткі, на води, на літо.

А білизни в мене набагато менше.

Маленькі Одіффре в Біарриці, вони елегантні, справжні маленькі модниці. Через них я й дбаю, щоб мої скрині були добре наповнені. Усі троє — мати й дві доньки — мають пʼятнадцять тисяч франків ренти. І з такими статками вони часто приймають на обід, хоч і у вельми маленькому помешканні, і вони елегантні, мати має дуже дорогі вбрання. Тож і кажуть, що вона продається. До того ж фальшива дворянська частка, чоловік, з яким вона живе нарізно, — ми знаємо, хто такі Одіффре: дід був мулярем, дядько нині торгує сукном. А їх приймають усюди.