Пʼятниця, 2 липня 1880

Чи кохаю я Кассаньяка, чи ні — знаю одне: коли я уявляю, що кажу: «я тебе кохаю», то лише йому я могла б це сказати, і лише до нього я, не принижуючись, могла б у коханні ставитися як до рівного.
Пані де Кенсі та Ґайяр вечеряють у нас. Вони кохають одне одного, ці славні люди. Увечері щасливий три рядки наречений імпровізує нам, читає і нарешті співає з нестримної радості. Прекрасна Луїза, така зівʼяла, була за роялем. Це тривало до першої години. У неї гарне тіло, але обличчя дуже поблякле.
Та він такий щасливий, що хоче навчитися співати, грати на гітарі, хтозна, що ще?