❦
Неділя, 20 червня 1880
Dimanche 20 juin 1880
на полях · note de Marie sur la page de titre du Livre 89
Рисунок 3 жовтня 1871 Живопис 30 вересня 1872 Медаль 14 січня 1877 Пророцтво Едмона (зошит 75, с. 6 Мудре рішення (сторінка 13)
Dessin 3 octobre 1871 Peinture 30 septembre 1872 Médaille 14 janvier 1877 Prédiction d’Edmond (livre 75, p. 6 Résolution sage (page 13)
Сент-Аман і дʼАльт відвозять нас із цирку. Лив дощ як із відра. А я, коли вірю в щирість людей, не буваю ні злою, ні безсердечною. Соутцо, певно, поїхав. Учора була служба в російській церкві, і Водзінський його там бачив. Завжди так сумно відʼїжджати. Позавчора, дивлячись на цю дитину біля моїх ніг, я думала, що одним поглядом могла б обернути його муку на щастя... І як же гірко не могти дати щастя, коли це в твоїх силах!! Мені спало на думку покласти йому руки на плечі й сказати: ну що ж, я теж вас кохаю, не чекаймо ні півроку, ні рік, я згодна стати вашою дружиною! Та цей дослід, хоч і божественно цікавий, був би обурливо жорстокий. Гадаю, він матиме свого святого Матвія, якщо він справді кохає — він це зрозуміє. Він усе ж таки це цілком заслужив.
Saint Amand et d’Alt nous reconduisent du cirque. Il pleuvait à torrents. Moi quand je crois à la sincérité des gens je ne suis ni méchante ni sans cœur. Soutzo est parti sans doute. Hier il y avait un service à l’Eglise russe et Wodzinski l’y a vu. C’est toujours très triste de partir. Je pensais avant-hier en voyant cet enfant à mes pieds, je pensais que d’un regard je pouvais changer son tourment en bonheur... Et qu’on est malheureux de ne pouvoir donner le bonheur quand on le peut !! J’ai eu l’idée de lui mettre les mains sur les épaules et de lui dire: eh bien moi aussi je vous aime, n’attendons ni six mois, ni un an, je consens à être votre femme ! Mais l’expérience bien que divinement curieuse aurait été d’une cruauté révoltante. Je crois gu’il aura son Saint Mathieu, s’il aime vraiment il le comprendra. Il l’a bien gagné toujours.
Пані Енгельгардт із сином і Черні снідали в нас.
Madame Engelhardt et son fils et la Cerny ont dejeuné chez nous.
Потім тітка, Черні і я їдемо до Салону, а тоді в Булонський ліс. Я провела ранок у Салоні, що зачиняється сьогодні ввечері. «Добрий самарянин» здобув почесну медаль. Та хоч яким приголомшливим є живопис пана Моро, почесну медаль слід було б давати не так легко. Зрештою, нехай би вона була обовʼязковою, але дають її не за заслуги, а за найкращий твір Салону.
Puis ma tante, Cerny et moi allons au salon et puis au Bois. J’ai passé la matinée au Salon qui ferme ce soir. Le Bon Samaritain a eu la médaille d’honneur. Mais la peinture de M. Morot a beau être épatante, la médaille d’honneur devrait se donner avec plus de difficulté. Du reste, la rendre obligatoire mais on ne la donne pas au mérite, mais à la meilleure œuvre du Salon.
Краєвид Бастьєна-Лепажа не бездоганний, він шкодить його постаті, але яка ж дивовижна постать! Ця голова — твір цілком винятковий. Картина Моро мені сьогодні майже набридла, а Бастьєн-Лепаж! Я ходила від одного до другого, а тоді до сонної голови пензля Геннера й до маленької німфи того ж таки Геннера — це сам чар. Це не зовсім природа, але... та ні, це, певно, і є природа, це чарівно. Німфи в сутінках незрівнянні й неповторні. Він не міняється, але це завжди чарівно. Його оголені постаті, що в Люксембурзі, не варті того, що він робить тепер. Його торішня картина — найкраще з того, що я в нього бачила. Я пристрасно бажала її купити, я б дивилася на неї щодня. Ах! якби я була багата... Соутцо не матиме свого святого Матвія. Дивне враження справив на мене Моро — нудний поруч із Бастьєном і Геннером. Геннер!... невимовний чар.
Le paysage de Bastien-Lepage n’est pas parfait, il nuit à sa figure, mais quelle admirable figure ! Cette tête est une œuvre absolument hors ligne. Le tableau de Morot m 'a presque ennuyée aujourd’hui, tandis que Bastien-Lepage ! J’allais de l’un à l’autre et puis à une tête endormie de Henner et à une petite nymphe du même Henner, c’est le charme lui-même. Ce n’est pas tout à fait la nature, mais... mais non cela doit être la nature, c’est adorable. Les nymphes dans le crépuscule sont incomparables et inimitables. Il ne varie pas, mais c’est toujours charmant. Ses nudités qui sont au Luxembourg ne valent pas ce qu’il fait maintenant. Son tableau de l’année passée est ce que j’ai vu de mieux de lui. J’ai désiré passionnément l’acheter, je le regarderais tous les jours. Ah ! si j’étais riche... Soutzo n’aura pas son Saint Mathieu. C’est singulier l’effet que m’a fait le Morot, c’est ennuyeux à côté de Bastien et de Henner. Henner !... c’est inexprimable de charme.