❦
Понеділок, 14 червня 1880
Lundi 14 juin 1880
Сент-Аман приходив, занепокоєний моїм здоровʼям.
Saint Amand est venu inquiet de ma santé.
Соутцо обідав. Пелікан поїхав. Приходила княгиня де Фіц-Джеймс.
Soutzo a dîné. Pélikan est parti. La princesse de Fitz-James est venue.
А я перечитую минуле, яким палаю. Пригадую, як Кассаньяк заходив — це було наче засліплення, я не змогла б визначити ні його манери триматися, ні своїх вражень... Уся моя істота линула до нього, коли я подавала йому руку, потім я почувалася знесеною, відлетілою, позбавленою своєї тілесної оболонки, мені ніби виростали крила, а тоді — моторошний страх бачити, як години минають так швидко! І я не розуміла!! Шкода, що сама природа цих писань не дозволяє мені виокремити визначні факти. Усе зливається. Та й, правду кажучи, я трохи вдавала, ніби переймаюся всім, аби показати, що я існувала поза Кассаньяком. Тільки от коли я хочу знову пережити ці події, мене вражає, що вони оточені всім іншим. Та хіба ж не так воно в житті?
Moi, je relis le passé pour lequel je me passionne. Je me rappelle lorsque Cassagnac entrait, c’était comme un éblouissement, je ne saurais définir ni sa manière d’être ni mes impressions... Tout mon être allait à lui quand je lui tendais la main puis je me sentais envolée, partie, dépouillée de mon enveloppe charnelle, je me sentais des ailes et puis une terreur affreuse de voir les heures passer si vite ! Et je ne comprenais pas !! C’est dommage que la nature de ces écritures ne me permette pas d’isoler les faits remarquables. Tout se confond. Et puis j’ai un peu affecté, à dire vrai, de m’occuper de tout pour montrer que j’existais en dehors de Cassagnac. Seulement quand je veux revivre ces évènements je suis choquée de les trouver entourés de tout le reste. Mais n’est-ce pas ainsi dans la vie ?
А проте є речі, події, люди, які хотілося б виокремити й замкнути в коштовній скриньці із золотим ключиком...
Pourtant il y a des choses, des évènements, des hommes, qu’on voudrait isoler et renfermer dans un précieux coffret avec une clef d’or...
— Коли ви відчуєте свою вищість над ним, він більше не пануватиме над вами! — каже Жюліан.
- Quand vous vous sentirez supérieure à lui, il ne vous dominera plus ! dit Julian.
Хіба ж не думка про те, що мені треба написати його портрет, підштовхнула мене працювати! Що ж, я знову його віднайду... Аж раптом мене бере страх, що не віднайду, що він раптом помре чи що там... Бо коли від поступки до поступки приймаєш усе й кажеш собі: позаяк я все приймаю, це від мене не втече. Аж стається щось несподіване, і воно від тебе тікає. Він мене не кохав. Гаразд. Він одружений, гаразд. Що ще? Що ще може статися? Як він іще дужче відділиться від мене? Як я можу втратити його ще повніше?
Est-ce que ce n’est pas l’idée d’avoir son portrait à faire qui m’a poussée à travailler ! Eh bien, je le retrouverai... Et voilà que la peur me prend de ne pas le retrouver, s’il allait mourir ou que sais-je... Car lorsque de concession en concession on accepte tout et qu’on se dit: puisque j’accepte tout cela ne m’échappera pas. Eh bien il arrive quelque chose d’inattendu et cela vous échappe. Il ne m’aimait pas. Bien. Il est marié, bien. Quoi encore ? Que peut-il arriver encore ? Comment se séparera-t-il encore plus de moi ? Comment pourrai-je le perdre plus complètement ?
Соутцо повернувся, хай грає в пікет із моєю тіткою, а я піду засинати, думаючи про свого брата...
Soutzo est revenu, qu’il fasse un piquet avec ma tante, moi je vais m’endormir en pensant à mon frère...
Коли я перечитую його фрази, його листи, я схвильована так, наче це діється тепер.
Quand je relis ses phrases, ses lettres, je suis remuée comme si c’était maintenant.
Бачте, мені годі вказати сторінки, щоб перечитувати Кассаньяка, бо я знаю його з 1876 року, і він пройшов крізь ці чотири роки й трапляється всюди попри інших пігмеїв.
Voyez-vous il m’est impossible d’indiquer les pages pour relire Cassagnac, car depuis 1876 que je le connais il a traversé ces quatre années et il se trouve partout malgré les autres pygmées.