❦
Середа, 9 червня 1880
Mercredi 9 juin 1880
Ви вгадаєте те місце статті, від якого я почервоніла й зблідла так, що мене й досі обсипає холодом.
Vous devinerez le passage de l’article qui m’a fait rougir et pâlir au point que j’en ai encore froid.
І це в «Le Gaulois», який починають читати не менше, ніж «Le Figaro». Для тих, хто мене знає, це наче моє імʼя надрукували, а тим, хто мене не знає... ну що ж, їм байдуже, та й мені теж. Статтю написав добре поінформований приятель.
Et c’est dans « Le Gaulois » qui commence à être aussi lu que « Le Figaro ». Pour ceux qui me connaissent c’est comme si mon nom était imprimé, quant à ceux qui ne me connaissent pas... dame ça leur est égal et à moi aussi. L’article est fait par un ami bien renseigné.
Казимир якось розповів, що був коханцем матері, перш ніж одружитися з донькою Акар. Усе ті ж А.
Casimir a raconté un jour qu’il avait été l’amant de la mère avant d’épouser la fille Acard. Toujours A.
Цього ранку я саме думала, що забула вам сказати: під час мого останнього візиту до Королеви я бачила його там. Ми підіймалися лівим боком, а він гомонів із кількома чоловіками, спускаючись праворуч. Він уклонився мамі, яка дуже любʼязно відповіла на його уклін, а я дивилася просто перед собою... та й узагалі, щоб йому вклонитися, довелося б повернути голову. Мама побачила його, ще на першому прогоні сходів, тож хотіла йти праворуч, але я попрямувала ліворуч, і це було цілком природно — там було зовсім близько до дверей вітальні, та й праворуч стояли всі ті чоловіки.
Ce matin je pensais justement que j’ai oublié de vous dire qu’à ma dernière visite à la Reine, je l’ai vu là. Nous montions par le côté gauche et il était entrain de causer avec plusieurs hommes, en descendant à droite. Il a salué maman qui lui a rendu son salut très aimablement, je regardais droit devant moi... du reste pour le saluer il aurait fallu tourner la tête. Maman l’avait vu en montant la première partie de l’escalier, aussi voulut-elle monter par la droite mais je me dirigeai à gauche et c’était tout simple, cela se trouvait très près de la porte du salon et puis à droite il y avait tous ces hommes.
Я була в чорному оксамиті, дуже гарна. Через цю статтю я три дні не зможу ходити до Ґавіні, не треба, щоб вони мені про неї говорили, а вони говоритимуть під свіжим враженням. Та ні, Ґавіні з делікатності про це не заговорить, але між жінками...
J’étais en velours noir, très jolie. Cet article m’empêchera d’aller chez les Gavini pendant trois jours, il ne faut pas qu’ils m’en parlent, et ils m’en parleront sous le coup de l’impression toute fraîche. Pourtant non, Gavini, lui n’en parlera pas par délicatesse, mais entre femmes...
Він, можливо, гадає, ніби я й досі його кохаю, у таких випадках люди такі легковірні.
Il croit peut-être que je l’aime toujours, on est si croyant dans ces cas-là.
Він усе-таки, мабуть, відчуває певне самолюбне вдоволення, бачачи мене... Якою ж дурною дитиною й навіженою я була, коли ми його бачили!
Il doit tout de même éprouver une sorte de satisfaction d’amour-propre en me voyant... Comme j’étais bêtement enfant et folle quand nous le voyions !
Ах! якби мені тепер випало щастя зустріти вищу людину, то вже не я б її змарнувала... Не те щоб я сприймала буквально цьогоранкову статтю, ви ж знаєте, що я нікому не вірю, ні на що не покладаюся й усюди припускаю найгидкіше. У перші дні нашої приязні з Ґавіні я думала, що пані прочить мене в коханки своєму чоловікові, а коли Антуан, повернувшись із Перегонів, називав імена приятелів пані, я думала, що це називають відомі імена, аби мене засліпити. Отже, бачте, немає такої ницості, якої б я не запідозрила, і немає ангела, якого б я не вважала переодягненим демоном.
Ah ! si j’avais maintenant le bonheur de rencontrer un homme supérieur, ce n’est pas moi qui le gaspillerais... Ce n’est pas que je prenne à la lettre l’article de ce matin, vous savez que je ne crois en personne et n’ai confiance en rien et suppose tout ce qu’il y a de plus vilain partout. Les premiers jours de notre amitié avec les Gavini j’ai pensé que Madame m’espérait pour maîtresse à son mari et lorsqu’Antoine revenu des Courses citait les noms des amis de Madame, j’ai pensé que l’on citait des noms connus pour m’éblouir. Ainsi, vous le voyez, il n’y a pas d’infamie que je ne soupçonne et il n’y a pas d’ange que je ne suppose démon déguisé.
Тож не варто надто вірити в ту гидоту, яку я можу думати про Кассаньяка; щоправда, про нього кажуть... геть протилежне до дружньої статті. Казали, ніби пані де ла Валетт його утримувала, і королева Іспанії, і не знаю вже які жахіття! Та байдуже: навіть припустивши, що він не кращий за інших, треба бути йому вдячною за те, що він інакший, що він — хтось... і навіть припустивши всі ті паскудства, які кажуть, їх можна забути, порівнявши його з іншими... Принаймні з усіма тими, кого я бачила. Ось один, який був мені рівнею, мені рівним, моїм... братом. Він, можливо, у сто разів вищий за мене, але це все одно рівність. Можна бути кращим, лишаючись тієї самої породи, тоді люди рівні; що ж до Казимира й мене, то ми пасуємо одне одному, мов осел і кінь, я осел, як хочете, але ми з ним говоримо різними мовами, ось що я хочу сказати. Коли він не каже мені, що кохає мене, нам нема про що гомоніти, а проте він ні дурний, ні неук. А з Кассаньяком я теж не гомоніла, я вдавала навіжену... Коли за рік Блан побачив мене знову, він не міг отямитися: як ви змінилися, як ви покращали, яка ж ви гарна!
Aussi ne faut-il pas trop croire aux vilenies que je puis croire de Cassagnac, il est vrai qu’on en dit... tout le contraire de l’article ami. On a dit que Mme de la Valette l’entretenait, et la Reine d’Espagne et que sais-je des horreurs ! C’est égal en supposant qu’il ne soit pas meilleur que les autres il faut lui savoir gré d’être autrement, d’être quelqu’un... et en admettant même les saletés que l’on dit on peut les oublier en le comparant aux autres... A tous ceux du moins que j’ai vus. En voilà un qui était mon semblable, mon égal, mon... frère. Il m’est peut-être cent fois supérieur mais c’est encore une égalité. On peut être mieux tout en étant de la même espèce, on est égal; quant à Casimir et moi nous allons ensemble comme un âne et un cheval, je suis l’âne si vous voulez, mais nous ne parlons pas la même langue avec lui, c’est ce que je veux dire. Quand il ne me dit pas qu’il m’aime nous n’avons pas de quoi causer et pourtant il n’est ni sot, ni ignorant. Et avec Cassagnac je ne causais pas non plus, je faisais la folle... Quand un an plus tard Blanc m’a revue, il ne pouvait en revenir, comme vous êtes changée et comme vous êtes mieux, comme vous êtes bien !
Ви були геть навіжена, а тепер!... Що ж, якщо не час, то катастрофа спричинила цю щасливу зміну. Я майже нічого не пишу, коли задоволена, хіба що переказую розмови. Довгі сторінки приходять, коли є що сказати.
Vous étiez absolument toquée mais à présent !... Eh bien si ce n’est pas le temps c’est la catastrophe qui a amené cet heureux changement. Je n’écris presque rien quand je suis contente, à moins de rapporter des conversations. Les longues pages viennent quand il y a quelque chose à dire.
У мене важко на серці, і очі легко сповнилися б сльозами. Це не через Покійного, а сама не знаю через що... через усе й через ніщо.
J’ai le cœur gros et les yeux qui se rempliraient facilement de larmes. Ce n’est pas à cause du Défunt mais je ne sais au juste quoi... tout et rien.
Друга година пополудні, я йду до Фовеля, мені недобре... Маленька тітка та її мати відʼїжджають о четвертій, я пожертвувала задля них своєю працею.
Il est deux heures de l’après-midi, je vais allez chez Fauvel, je ne suis pas bien... La petite tante et sa mère partent à quatre heures, je leur ai sacrifié mon travail.
Сьогодні ввечері обід із Водзінським, Антуаном і, мабуть, Соутцо. Яка ж це буде зміна для мене — ці люди після Кассаньяка, після мого брата... це «мій брат» зворушує мене до сліз. Уже два роки, як він одружений...
Ce soir dîner avec Wodzinsky, Antoine et probablement Soutzo. Comme ces gens-là vont me changer de Cassagnac, de mon frère... ce mon frère m’attendrit aux larmes. Il y a deux ans qu’il est marié...
Я щойно гортала старі зошити й знаходжу в Книзі 78, с. 156 ось ці разючі рядки: «Якби я перекладала свої думки з тією грубою прямотою, що мене вирізняє, я сказала б: мені кортить вийти заміж, щоб стати коханкою пана де Кассаньяка». Огидно, чи не так?
Je viens de feuilleter les anciens cahiers et je trouve dans le Livre 78, p. 156 les surprenantes lignes que voici : - « Si je traduisais mes pensées avec la brutalité qui me caractérise je dirais: qu’il me tarde donc de me marier pour devenir la maîtresse de M. de Cassagnac. » Abominable pas vrai ?
Я кажу це напівсміючись, але це огидна правда, ні, не огидна, а божевільна, божевільна, хвора.
Je le dis motié riant, mais c’est une vérité abominable, non, pas abominable, mais fou, fou, malade.
Додаю: «завтра, можливо, мене жахатимуть ці безумства». Ох! так, але я сама собі не огидна, я була навіжена. Та як пояснити, що сама думка вийти за нього мені ніколи не спадала, а щоб його кохати, я... годі, досить про це.
J’ajoute: - demain peut-être j’aurai horreur de ces insanités - Oh ! oui, mais je ne me fais pas horreur, j’étais folle. Mais comment expliquer que l’idée même de l’épouser ne me soit jamais venue et que pour l’aimer j’ai... assez, comme cela.
Обидві тітки поїхали, мені зле, Водзінський вечеряє сам. Я проводжу день, гортаючи своє минуле з Кассаньяком, різні думки... я знову живу в цьому минулому, я не тепер, я тоді.
Les deux tantes sont parties, je suis mal, Wodzinsky dîne seul. Je passe la journée à feuilleter mon passé à Cassagnac, pensées diverses... je revis dans ce passé, je ne suis pas à présent, je suis alors.