❦
Середа, 19 травня 1880
Mercredi 19 mai 1880
Девʼята ранку, я йду до майстерні, але мушу сказати, що Соутцо мене зраджує. Чому, як? Не знаю. Мені так уявляється, бо я звикла вважати його чимось своїм. До того ж він бачить мене надто часто, бачить мене вдома, тож природно, що при людях він не тримається за мою спідницю. Та ні — немає ні зради, нічого, він просто мене не любить, та й годі. Я ніколи серйозно так не думала, памʼятаєте, я питала себе: чого він приходить, чого хоче, він наче й не закоханий!? Тож якщо він мене не любить, нехай більше не приходить так часто. Мене знову принижує те саме, що завжди! Бути на видноті лиш у себе вдома чи в Байєль. Навіть Одіффре краще влаштовані, а втім, Бог свідок, вони бувають у пані Тюрр тощо. Та ще й бувають у посольствах і в... Гайда працювати.
Il est neuf heures du matin, je pars pour l’atelier mais j’ai besoin de dire que Soutzo me trahit. Pourquoi, comment ? Je ne sais pas. Je me l’imagine parce que j’ai l’habitude de le considérer comme une chose à moi. Aussi il me voit trop, il me voit à la maison, il est naturel que devant du monde il ne reste pas attaché à ma jupe. Pourtant non, il n’y a ni trahison, ni rien il ne m’aime pas voilà tout. Je ne l’ai jamais sérieusement pensé, vous vous rappelez j’étais à me demander pourquoi vient-il, que veut-il, il n’a pas l’air d’aimer !? Alors s’il ne m’aime pas il ne faut plus qu’il vienne si souvent. Je suis encore humiliée par la même chose que toujours ! Etre vue chez soi ou chez la Bailleul. Même les Audiffret sont mieux et Dieu sait pourtant, elles vont chez Mme Turr etc. Mais aussi elles vont aux ambassades et chez... Partons travailler.
Учора я ходила до Байєль, наче на побачення, і сподівалася розважитися. Зранку я думала тільки про вечір, і це було безглуздо, бо я була збуджена, мовби мало статися щось надзвичайне. Я повертаюся від Музе, де ми вечеряли з Дюбуа, Кайя, Олександром Вейлем і Саломоном, депутатом від Пуатьє, з його дружиною та донькою тощо. Ні! Найжахливіші карикатури «Triboulet» не сягають... дійсності. Хай йому грець, що за червоний депутат! За чаєм увечері він хотів, щоб я роззявила рота, аби повправлятися кидати туди виноградини пальцями!!
Je suis allée hier chez la Bailleul comme à un rendez-vous et je comptais m’amuser. Dès le matin je ne pensais qu’au soir, c’en était bête car j’étais agitée comme si quelque chose d’extraordinaire devait se paser. Je reviens de chez les Mouzay où nous avons dîné avec Dubois, Caillas, Alexandre Weil et Salomon le député de Poitiers avec sa femme et sa fille, etc. Non ! Les plus affreuses charges du “Triboulet” n’atteignent pas... à la réalité. Sapristi quel député rouge ! A thé le soir il voulait que j’ouvre la bouche pour s’exercer à y jeter des raisins avec ses doigts !!!
Я тішилася, злословлячи з Жюліаном і насміхаючись з усіх із незворушною серйозністю. Жюліан, який знав, у чому річ, теж, мабуть, тішився.
Je me suis amusée à médire avec Julian et à me moquer de tout le monde avec un sérieux imperturbable. Julian qui était au courant a dû s’amuser.
Я розповідала депутатові та його шановній родині речі дурні, як гуси. Славні люди!
J’ai raconté des choses bêtes comme des oies au député et à son honorable famille. Les braves gens !
Та зрештою те, що я для розваги закидала собі в рот мигдаль тильним боком долоні, а сусіди робили так само, — не привід кидати ним у ближнього!... Цей Вейль, людина, схоже, неабияка, філософ, висловлював доволі натуралістичні думки про необхідність шлюбу. Уявляєте собі. Цей вечір пішов мені на користь, я цілий день була в жалюгідному стані, бо цей великий негідник Соутцо мене зрадив. Байєль посадовила їх вечеряти разом, і малий мав геть замріяний вигляд. Ось так. Це викликає в мене щось наче розчарування... та це воно й є. Як же це — цей сердега, що мав такий милий вигляд... Найгидкіше те, що всі ці дурниці впливають на живопис, учора я працювала дуже погано; неуважність, нетерплячість, наче я чогось чекала... у мене передчуття з найменшого приводу.
Mais enfin parce que je m’amusais à m’envoyer du revers de la main des amandes dans la bouche et parce que mes voisins en ont fait autant ce n’est pas une raison pour en envoyer à son prochain !... Ce Weil, un homme remarquable à ce qu’il paraît, un philosophe a tenu des propos assez naturalistes sur la nécessité du mariage. Vous voyez cela d’ici. Cette soirée m’a fait du bien, j’étais dans un état désolant toute la journée parce que ce grand scélérat de Soutzo m’a trahie. La Bailleul les a fait dîner ensemble et le petit en avait l’air tout vague. Voilà. Cela me cause comme une désillusion... c’en est une. Comment ce pauvre diable qui avait l’air si gentil... Ce qu’il y a de vilain c’est que toutes ces bêtises influencent la peinture, hier j’ai très mal travaillé; des distractions, des impatiences, on aurait dit que je m’attendais à quelque chose... j’ai des pressentiments pour les moindres choses.
Легко зрозуміти, чому я невдоволена... У вас забирають істоту, яка, як ви сподівалися, вас кохала... це не смішно. Це, мабуть, дало йому перепочинок — маленька Одіффре; вона гарненька й добра дитина, та й якби він її захотів, вона погодилася б одразу. [Один рядок закреслено] Зазнавши тяжкого чару чиєїсь вищості, людина рада й собі поцарювати, прагне тих гордощів і радощів, що осявають життя, дихає на повні груди, наче визволена. Він, мабуть, зітхнув з полегкістю, бідолашний принц. То навіщо ж повертатися під ярмо? Почуваєшся дурнем, що дав себе підкорити, поступово знецінюєш усі чесноти, усі принади того предмета й бачиш у ньому самого лише тирана. Жінка обожнює вищу істоту, а чоловік від цього втомлюється, почувається приниженим і йде туди, де його обожнюють; звичайний чоловік, ясна річ.
C’est facile à comprendre que je ne sois pas contente... On vous enlève un être dont vous vous espériez aimée... ça n’est pas drôle. Ça a dû le reposer, la petite Audiffret; elle est jolie et bonne enfant et puis s’il voulait d’elle, elle voudrait tout de suite. [Une ligne cancellée] Après avoir subi le charme pesant d’une supériorité on est heureux de régner à son tour, on en veut des fiertés et des joies qui illuminent la vie, on respire, on est comme délivré. Il a dû respirer le pauvre prince. Et alors à quoi bon retourner sous le joug, on se trouve bien bête de s’être laissé dominer, on escompte petit à petit toutes les qualités, toutes les grâces de l’objet et l’on n’y voit qu’un tyran. Une femme adore un être supérieur mais l’homme s’en fatigue, se sent humilié et va là où on le gobe; l’homme ordinaire, s’entend.
Зрештою, що він такого зробив? Я плескала в долоні нявканню, дивлячись на нього, і ми сміялися між собою, тоді він теж заплескав задля жарту. Та це вже було забагато... Кажуть, не треба ревнувати, від ревнощів відхрещуються, як від чогось ницого чи негідного... Передусім вони, як і всяке почуття, мимовільні. Можна не слухатися їхніх порад, але не відчувати їх — ніколи. Сцени ревнощів чи будь-яка дія, в якій вони проявляються, не гідні пристойної душі — хіба що з них сміятися разом із предметом, тоді це любʼязність.
En somme qu’a-t-il fait. J’ai applaudi les miaulements en le regardant et nous rions entre nous, alors il a applaudi aussi pour rire. Mais c’était encore trop... On dit qu’il ne faut pas être jaloux, on s’en défend comme d’une chose ignoble ou indigne... D’abord comme tout sentiment, elle est involontaire. On peut ne pas suivre ses conseils mais ne pas l’éprouver, jamais. Les scènes de jalousie ou n’importe quel acte où elle se montre ne sont pas dignes d’une âme convenable à moins qu’on n’en rie avec l’objet, alors c’est une gentillesse.
Я доволі задоволена цими великими подіями, вони дають мені нагоду поміркувати, і це мене тішить.
Je suis assez contente de ces grands évènements, ils me procurent l’occasion de raisonner cela m’amuse.
Ах! Мій Саломон був надто кумедний! А його родина! Подивіться, яке обличчя «Triboulet» малює Маріанні. Оце воно.
Ah ! mon Salomon était trop drôle ! Et sa famille ! Regardez la tête que le Triboulet donne à la Marianne. C’est cela.
Гадаю, я подобаюся Кайя.
Je crois que je plais à Caillas.
Попри меланхолію, яку я грубо назву бабською, бо інакше собі її не поясню, я працювала цілий день.
Malgré une mélancolie que je vais brutalement qualifier de femmelle, car je me l’explique pas autrement, j’ai travaillé toute la journée.