❦
Субота, 15 травня 1880
Samedi 15 mai 1880
Лише кілька осіб: Енґельгардт, Ітурбе (той чоловік із 27 мільйонами й гримасою), Лаговарі, Сент-Аман, пані де Байєль. Соутцо приходить на обід і супроводжує нас до цирку разом із Сент-Аманом. Я гарна, Соутцо біля мене майже не говорить і витає десь у хмарах.
Quelques personnes seulement, Engelhardt, Iturbe (l’homme aux 27 millions et à la grimace), Lahovari, Saint Amand, Mme de Bailleul. Soutzo arrive pour dîner et nous accompagne au cirque avec Saint Amand. Je suis jolie, Soutzo à côté de moi qui ne parle presque pas et pense à la lune.
Перед цирком я виголосила йому проповідь про те, як негідно було б для Соутцо піти на службу в Румунії до чужоземного принца на кшталт того, що там нині царює.
Avant le cirque je lui ai fait un sermon sur l’indignité qu’il aurait pour un Soutzo a accepter du service en Roumanie chez un prince étranger comme celui qui règne là-bas.
Тут він обурюється. Як же це не я безперестанними кпинами штовхаю його прийняти посаду секретаря чи аташе місії? Хіба ж не я казала йому два місяці тому, що він даремно від неї відмовляється!
Alors il est indigné. Comment n’est-ce pas moi, qui par de continuelles moqueries le pousse à accepter un poste de secrétaire ou d’attaché de légation. N’est-ce pas moi qui lui ai dit qu’il avait tort de le refuser il y a deux mois !
— Я тоді з вас кепкувала, сказала це іронічно, а як ви цього не збагнули — тим гірше. — З вами ніколи не знаєш, чи ви щирі, чи жартуєте! — Як же це гоже для Соутцо бути аташе румунської місії. Ох, тьху, я вас більше не прийматиму.
Je me suis moquée de vous alors, je l’ai dit ironiquement, si vous ne discernez rien tant pis. On ne sait jamais si vous êtes franche ou si vous plaisantez ! Comme c’est propre pour un Soutzo d’être attaché de légation roumaine. Ah ! fi, je ne vous recevrai plus.
Це було при пані де Байєль, мені здалося, ніби я його образила, і, лишившись на мить із ним сама, я спитала його про це, як добра дівчинка. Та ні! Зовсім ні! Я не могла відняти руки. — То не треба погоджуватися, кажіть?
C’était devant Mme de Bailleul, j’ai cru l’avoir offensé et me trouvant un instant seule avec lui je le lui ai demandé en bonne petite fille. Mais non ! pas du tout ! Je ne pouvais retirer ma main. Alors il ne faut pas accepter, dites ?
— Ні.
- Non.
— Гаразд, я не погоджуся, — і він поцілував мені руку.
- C’est bien, je n’accepterai pas, et il m’a baisé la main.
На виході з цирку Ґавіні й Абаттуччі... Сент-Аман і Соутцо проводжають нас додому, я взяла під руку Сент-Амана, який читав мені вірші.
A la sortie du cirque les Gavini et Abattucci... Saint Amand et Souzo nous reconduisent jusqu’à la maison, je donnai le bras à Saint Amand qui m’a récité des vers.
Я веду далі свою маленьку історію про пана зі 130 000 франків ренти, і тітка в неї вірить. Соутцо називає його «бридким субʼєктом».
Je continue ma petite histoire du Monsieur aux 130.000 francs de rente et ma tante y croit. Soutzo l’appelle « le sale individu ».
— Вирішено?
- Est-ce décidé ?
— А вам що до того?
- Qu’est-ce que ça vous fait ?
— Мені було б трохи прикро...
- Cela me ferait de la peine un peu...
— Коли «трохи», то про це не насмілюються казати.
- Quand c’est “un peu” on n’ose pas le dire.
— Ну, то дуже прикро.
- Eh bien beaucoup de peine.
— А мені що до вашої прикрості?
- Qu’est-ce que ça me fait à moi votre peine ?
Я повстала проти місії просто тому, що не хотіла б, аби цей добрий хлопець поїхав.
Je me suis élevée contre la légation simplement parce que je ne voudrais que ce bon garçon parte.