❦
Неділя, 16 травня 1880
Dimanche 16 mai 1880
Я пішла сама до Салону, зрання, там були тільки люди з картками. Я добре роздивилася «Жанну дʼАрк» і передусім «Доброго самарянина» Моро.
Je suis allée seule au Salon, de bonne heure, il n’y avait que les gens qui ont des cartes. J’ai bien regardé la Jeanne d’Arc et surtout le Bon Samaritain de Morot.
Я сіла навпроти Моро з лорнетом і вивчала його — це картина, що дала мені найповнішу втіху, відколи я живу.
Je me suis assise en face du Morot avec une lorgnette et je l’ai étudié, c’est le tableau qui m’a fait le plus complètement plaisir depuis que j’existe.
Ніщо не чіпляє око, усе просте, правдиве, добре. Усе зроблено з натури й нічим не нагадує жахливих академічних, умовних красот якихось Лефеврів. На це любо дивитися, навіть ослина голова гарна, краєвид, плащ, нігті на ногах. Це вдало, це влучно, це добре.
Rien n’accroche, tout est simple, vrai, bien. Tout est fait d’après nature et ne rappelle en rien les affreuses beautés académiques et convenues des Lefèvre. C’est adorable à regarder, la tête de l’âne même est bien, le paysage, le manteau, les ongles des pieds. C’est heureux, c’est juste, c’est bien.
У «Жанни дʼАрк» голова прекрасна, але краєвид жалюгідний — що більше дивишся, то прикріше.
La Jeanne d’Arc a une tête sublime mais le paysage est déplorable, plus on le regarde, plus cela fait de la peine.
Ці два полотна в двох сусідніх залах, і я ходила від одного до іншого. Я розглядала Моро в лорнет і думала про цього доброго Соутцо, коли він пройшов повз мене, не помітивши, а йдучи, я побачила, як він із саду показує мою картину якомусь створінню, з вигляду журналістові.
Ces deux toiles dont dans deux salles voisines, j’allais de l’une à l’autre. Je lorgnais le Morot et pensais à ce bon Soutzo lorsqu’il a passé devant moi, sans me voir et en m’en allant je l’ai vu qui du jardin montrait mon tableau à un être qui avait la tournure d’un journaliste.
Ми виходимо з Аделіною, а потім ідемо провідати цю бідолашну Одетт, яка при надії й уже завбільшки з будинок, її чоловік щойно зламав ногу, а вчора в помешканні зайнялася пожежа.
Nous sortons avec Adeline et puis allons voir cette pauvre Odette qui est grosse comme une maison, son mari vient de se casser la jambe et hier le feu a pris à l’appartement.
Усі нещастя заразом.
Tous les malheurs à la fois.
Аделіна вважає, що в мене добре серце... А «Арлекін» Сен-Марсо! Коли торішній Салон зачинився, я подумала, ніби медаль пошани запаморочила мені голову, бо твору вже не було поряд, щоб розвіяти мої сумніви; за півроку я була переконана, що перебільшила Сен-Марсо, але цей «Арлекін» знову розплющує мені очі. Першого дня я застигла на місці, не уявляючи, чиє це могло бути. Така невдячна річ, але скільки таланту — це більше, ніж талант. Це справжній митець, тож про нього й не говорять стільки, як про інших — фабрикантів скульптури; усі вони фабриканти поряд із Сен-Марсо...
Adeline trouve que j’ai bon cœur... Et l’Arlequin de Saint Marceaux ! Le Salon de l’année dernière fermé j’ai pensé que la médaille d’honneur m’avait monté la tête, l’œuvre n’étant plus là pour me rassurer; au bout de six mois j’étais persuadée que j’avais exagéré Saint Marceaux, mais cet Arlequin me rouvre les yeux. Le premier jour je suis restée là plantée sur mes deux pieds ne m’imaginant pas de qui cela pouvait être. Une chose si ingrate mais que de talent, c’est plus que du talent. C’est un vrai artiste aussi n’en parle-t-on pas autant que d’autres - frabricants de sculpture, ils sont tous des fabricants à côté de Saint Marceaux...
Музе на обіді.
Les Mouzay à dîner.