❦
Пʼятниця, 14 травня 1880
Vendredi 14 mai 1880
Тоні прийшов цього ранку до майстерні й сказав мені, що це надзвичайно схоже, дуже добре і йде добре. Жюліан теж! Я пишу портрет однієї подруги.
Tony est venu ce matin à l’atelier et m’a dit que c’est excessivement ressemblant, très bien et ça va bien. Julian aussi ! Je fais le portrait d’une camarade.
Прогулянка в Булонському лісі з Аделіною.
Promenade au Bois avec Adeline.
О сьомій Соутцо й до пів на одинадцяту... Що ж, не знаю навіть, що й сказати... тітка просиділа з нами цілий вечір, і це мене не потішило. Ми робили латинські переклади.
A sept heures Soutzo jusqu’à dix heures et demi... Eh bien je ne sais trop que dire... ma tante est restée là toute la soirée et cela ne m’a pas amusée. Nous avons fait des traductions latines.
У цьому хлопцеві є щось від людей з моєї країни, він до них близький, і я для нього не «чужинка». За обідом я вигадала історію, якою так перейнялася навіть тітка, що вирішила, ніби вгадала імʼя героя.
Ce garçon là a quelque chose des gens de mon pays, il s’en rapproche et je ne suis pas une « étrangère » pour lui. A dîner j’ai inventé une histoire à laquelle ma tante elle-même a été tellement prise qu’elle cru deviner le nom du héros.
Я говорила про 200 000 франків ренти, про молодика, закоханого в мене, дивуючись, яка то рідкість — французьке кохання до чужоземної панни. Славне паризьке імʼя, 200 000 франків ренти.
J’ai parlé de 200.000 francs de rente, de jeune homme amoureux de moi , m’émerveillant sur la rareté d’un amour français pour une jeune fille étrangère. Un nom illustre et parisien, 200.000 francs de rente.
Мені його пропонують. Я з цього сміюся, і ми говоримо так, ніби Соутцо не існує. На це він, схоже, відповідає тим, що, мабуть, поїде до Брюсселя секретарем місії.
On me le propose. J’en ris et on parle comme si Soutzo n’existait pas. Ce à quoi il a l’air de me répondre en disant qu’il partira probablement pour Bruxelles comme secrétaire de légation.
— Яка вишуканість, хіба ж служать своєму урядові, коли носять таке імʼя, як ваше!
Comme c’est distingué, est-ce qu’on sert son gouvernement quand on s’appelle comme vous !
Він наче охолов від моєї історії, а я — від його відʼїзду. А я ще ніколи не була так прихильна до нього. Та зрештою... отак скінчити, ні, це неможливо... Я так звеличила себе в очах усіх, що мушу блискуче влаштуватися. Аделіна вважає, що в цьому хлопцеві є все, що треба... ? Велике імʼя — так, адже його дід правив Румунією.
Il a l’air refroidi par mon histoire et moi par son départ. Et jamais je n’ai été mieux disposée pour lui. Mais enfin... finir ainsi, n’est-ce pas ce n’est pas possible... Je me suis tellement exagérée aux yeux de tous que je suis obligée de faire une fin brillante. Adeline trouve que ce garçon-là a tout ce qu’il faut... ? Grand nom, oui; puisque son grand-père a régné sur la Roumanie.
Добре вихований, освічений? Так. Розумний? Так, доволі. Зовнішність? Непогана, навіть гарна. Зріст середній, мʼязи страхітливі, судячи з того, що видно, і з його статури загалом. Він, мабуть, сильний, як двоє турків. Широка щелепа, доволі широкі ніздрі й щось... приплюснуте в носі (який рівний і гарний), що надає обличчю наче тамтешнього вигляду — болгарського, турецького, не знаю вже якого. Дуже чорне волосся, рот, що пасує до носа й щелеп. Але дуже гарні очі, бентежно імлисті завдяки короткозорості; завдяки тій-таки короткозорості ці очі під пенсне навряд чи багатьох збентежать. Колір обличчя дуже блідий і матовий. Він трохи нагадує мені славетного Фіулулу, у якому було щось від сфінкса. Та головна риса його зовнішності — оті дивовижні мʼязи, що навівають мені думку про Багатель (бульдога), яка одним порухом лапи може звалити шестирічну дитину, а коли дуже задоволена — легко перекидає й дорослого; ця звірюка потрапила під брейк, що проїхав їй по спині й лапах, і вона з того виборсалася. Що ж до вдачі, гадаю, це дуже добрий хлопець, прегарне серце й дуже вразливий, я часто змушую його червоніти, щоправда, кажуть, ніби я його отуплюю... Мені кортить піти на бал, щоб прогулюватися й танцювати з ним... а ще... мені кортить на бал.
Bien élevé, instruit ? Oui. Intelligent ? oui, assez. Physique ? pas mal, même bien. Taille moyenne, des muscles effrayants à en juger par ce qu’on voit et par sa forme en général. Il doit être fort comme deux turcs. Une mâchoire large, des narines assez larges et quelque chose... d’aplati dans le nez (qui est régulier et bien) qui donne à la physionomie comme un air de là-bas, bulgare, turc, que sais-je. Des cheveux très noirs, une bouche qui va avec le nez et les mâchoires. Mais de très beaux yeux qui ont un vague troublant grâce à leur myopie, grâce à cette myopie aussi ces yeux recouverts d’un pince-nez ne doivent pas troubler grand monde. Un teint très pâle et mat. Il me rappelle un peu le célèbre Fiouloulou qui avait quelque chose d’un sphynx. Mais le trait dominant de l’homme au physique, ce sont ces muscles prodigieux qui me font penser à Bagatelle (le bulldog) qui d’une caresse de sa pattte peut renverser un enfant de six ans et qui lorsqu’elle est très contente renverse facilement un homme; cette bête a eu un break qui lui a passé sur le dos et les pattes et elle en est revenue. Quant au moral je crois que c’est un très bon garçon, excellent cœur et très impressionnable, moi je le fais souvent rougir, il est vrai qu’on dit que je l’abrutis... J’ai envie d’aller à un bal pour me promener et danser avec lui... et puis... j’ai envie d’aller au bal.
Отож щодо вдачі це найкращий хлопець на світі, і доказ тому — що він прижився, прослизнув у наше домашнє коло, нікому не заважаючи... а якби я за нього вийшла? Скільки в нього? 20 000 франків на рік, можливо, та ще 20 000 франків материної ренти, яких чіпати не можна.
Donc au moral c’est le meilleur fils du monde et la preuve c’est qu’il s’est imposé, il s’est faufilé dans l’intimité ici, qu’il ne gêne personne... si je l’épousais ? Combien a-t-il ? 20.000 francs par an peut-être et il y a les 20.000 francs de rente de la mère auxquels on ne peut toucher.
Княгиня божевільна й живе на заміській віллі, де її стережуть. Гадаю, він матиме щонайменше 40 000 франків на рік. А я, виходячи заміж, матиму щонайменше 50 000.
La Princesse est folle et habite une villa à la campagne où on la garde. Je crois qu’il aura au moins 40.000 francs par an. Moi j’en aurai en me mariant 50.000 au moins.
На це довіку не проживеш. До того ж чи досить у нього родинних звʼязків — і з ким? Мене обмовляли, обмовляють і обмовлятимуть, мені потрібні надійні опори. Зрештою, це божевілля, але де ж я без лицемірства говоритиму про божевільні речі, як не тут? Що він подумав, виходячи звідси?
On ne peut pas vivre définitivement avec cela. Et puis est-il suffisamment allié et à qui ? Je suis, j’ai été et je serai très attaquée, il me faut des appuis solides. Enfin c’est fou, mais où parlerai-je sans hypocrisie de choses folles si ce n’est ici ? Qu’est-ce qu’il a pensé en sortant d’ici ?
Очевидно, що з моїм статком я завжди зможу знайти титул, і 20 000 франків ренти, і родинні звʼязки, і не знаю вже що.
Il est évident qu’avec ma fortune je pourrai toujours trouver un titre et 20.000 francs de rente et des alliances et que sais-je.
Подумайте лишень: 50 000 франків одразу й удвічі більше згодом. Так, але який буде сам чоловік? Герцог де Ріволі, що має 40 000 і чий старший син матиме 20 000 з майорату принца дʼЕсслінґа, старшого брата, який ніколи не одружиться, — герцог де Ріволі, Массена, вартий 50 000 франків і вдвічі більше згодом, але йому сорок сім, він малий на зріст, і Соутцо слушно каже, що порок викарбувано на його обличчі. А ще він хоче дружину, яка не бувала б у світі, він напевно буде тираном; російські княгині відбили в нього охоту до всього, що, либонь, можна було б назвати вільнодумством у жінок. До того ж він наставив роги стільком чоловікам, що завжди боятиметься, аби й дружина не наставила йому... Та він Массена, герцог де Ріволі, і буде принцом дʼЕсслінґом. Аделіна каже, що якби в неї була єдина донька, вона віддала б її за нього як за найчесніше й найпряміше серце, хоч і егоїстичне та філософське.
Songez-donc, 50.000 francs tout de suite et le double après. Oui mais comment sera l’homme ? Le duc de Rivoli qui a 40.000 et dont le fils aîné aura 20.000 de majorat du prince d’Essling, le frère aîné qui ne se mariera jamais, le duc de Rivoli, Masséna, vaut 50.000 francs et le double après, mais il a quarante-sept ans, il est petit et Soutzo dit justement que le vice est gravé sur ses traits. Et puis il veut une femme qui n’aille pas dans le monde, il sera assurément tyran; les princesses russes l’ont dégoûté de tout ce qu’on pourrait peut-être appeler libéralisme chez les femmes. Ensuite il a trompé tant de maris qu’il aura toujours peur que sa femme le trompe... Mais il est Masséna, duc de Rivoli et sera prince d’Essling. Adeline dit que s’il elle avait une fille unique elle la lui donnerait comme au cœur le plus honnête et le plus droit quoiqu’égoïste et philosophe.
А Ріволі, не знаю чому, мене не відштовхує, тоді як інші мисливці за посагом мені осоружні. Соутцо — товариш, він свій у родині, я його не боюся. Живучи так, як живу, я ніколи нічого не знайду. Мене ніхто не бачить, та ще й живопис, розумієте, мені потрібен зручний чоловік, який не змусить мене його покинути. Якщо титулований француз і одружиться зі мною, то лише щоб жити по-своєму... ні, це жах. До чого ж ведуть висновки звіту? А ще додайте до цього, що мені двадцять один рік, і хоч у жінках тваринного в тисячу разів менше, ніж у чоловіках, та все ж трохи є й у них, і дуже цікаво, зізнайтеся, дізнатися, що це таке — бути коханою... Боюся, я висловилася надто грубо, але не шукайте нічого непристойного в цих словах.
Et Rivoli je ne sais pourquoi, ne me répugne pas, tandis que les autres chercheurs de dot me sont odieux. Soutzo est un camarade, il est de la famille, je n’en ai pas peur. Vivant comme je vis je ne trouverai jamais rien. Personne ne me voit et puis la peinture vous comprenez, il me faut un mari commode qui ne me la fasse pas abandonner. Un Français titré s’il m’épouse ce sera pour vivre à sa guise... non c’est une horreur. A quoi tendent les conclusions du rapport ? Et puis ajoutez à cela que j’ai vingt-et un ans et que bien que comme bêtes les femmes le sont mille fois moins que les hommes, elles le sont tout de même un peu et il est très curieux avouez-le de savoir ce que c’est que d’être aimée... Je crains d’avoir parlé crûment mais ne cherchez rien de grossier dans ces paroles.
Я визнала за потрібне це сказати, бо гадаю, що такі речі мають важити в рішеннях юних панн... Чи не так? Та й знаєте, я пишу день за днем, і вчорашнє враження назавтра стирається.
J’ai cru devoir le dire car je pense que ces choses-là doivent être pour quelque chose dans les décisions des jeunes filles... N’est-ce pas ? Et puis vous savez j’écris au jour le jour et l’impression de la veille s’efface le lendemain.
Тільки от я бачу, що цей Соутцо неабияк просунувся.
Seulement je trouve que ce Soutzo a fait de grands progrès.