❦
Вівторок, 4 травня 1880
Mardi 4 mai 1880
Наші росіяни на обіді, а ще священник і ще Пелікан, який перед відʼїздом до Петербурга затримується тут на місяць.
Nos Russes à dîner et aussi le prêtre et aussi Pelikan qui avant de partir pour Pétersbourg s’arrête un mois ici.
Кірієвський малює, і я посилаю його до Жюліана.
Kiriewsky dessine et je l’envoie chez Julian.
Ми гомонимо про мистецтво, мою бібліотеку, мої ескізи, мої латинські й грецькі книжки. Вони пішли нажахані, приголомшені чи захоплені, та я показалася не з найкращого боку: стомлена, я обідала в робочому вбранні — чорна довга сукня й сорочка з жабо.
Nous causons art, ma bilbiothèque, mes croquis, mes livres latins et grecs. Ils sont partis épouvantés, abasourdis ou ravis, je ne suis-je pas à mon avantage, fatiguée j’ai dîné en toilette de travail, robe noire, longue et chemise à jabot.
Ніс на портреті Амелі скривлений.
Le nez du portrait d’Amélie est de travers.
До речі, якось Жюліан приходить (це панна де Вільвʼєй розповідає) і бурчить, що в нас забагато старих полотен, які захаращують майстерню, що кожна учениця має право мати їх лише два; та правило це буває надміру суворим лиш принагідно — тоді, коли Жюліан поцуплює студії, що йому до вподоби.
A propos, l’autre jour Julian arrive (c’est Mlle de Villevieille qui raconte) et gronde parce que l’on a trop de vieilles toiles qui encombrent l’atelier, chaque élève n’a le droit d’en avoir que deux mais la règle n’est trop sévère que par occasion et lorsque Julian chipe les études qui lui plaisent.
Отож він приходить, бурчить через полотна і, побачивши одне, на звороті якого палає імʼя Амелі, гукає молоду художницю, потім перевертає полотно, дивиться:
Donc il arrive, gronde pour les toiles et en voyant une sur le revers de laquelle flamboie le nom d’Amélie interpelle la jeune artiste puis retourne la toile, la regarde:
— Цього разу ви гідна прощення, бо це дуже добре: зішкрябано, але рисунок, що лишився, дуже добрий, ви ніколи нічого подібного не робили... та чи це ви? Чи не панни Башкирцевої це часом?
- Pour cette fois vous êtes digne de pardon car c’est très bien cela, c’est gratté mais le dessin qui est resté est très bien, vous n’avez jamais rien fait de pareil... mais est-ce vous? n’est- ce pas Mademoiselle Bashkirtseff ?
— Авжеж, добродію, вона віддала мені своє старе полотно, я малюватиму поверх...
- En effet monsieur, elle m’a donné sa vieille toile, je peindrai dessus...
— А, то це панни Марі, тоді мене це не дивує, тощо, тощо.
- Ah ! c’est donc de Mademoiselle Marie, alors ça ne m’étonne pas, etc. etc.
Мене не було...
J’étais absente...
Та за два дні ми зустрічаємося в передпокої, і він питає, навіщо я зішкрябала живопис із такого доброго рисунка, і просить віддати його йому. Звісно, я залюбки віддаю, тільки я вже віддала його Амелі, тож старий Жюліан кличе згадану Амелі й пропонує їй нове полотно за моє старе.
Mais deux jours après nous nous rencontrons dans l’antichambre et il me demande pourquoi j’ai gratté la peinture d’un si bon dessin, et me prie de le lui donner. Naturellement je donne avec plaisir seulement je l’ai déjà donné à Amélie, alors le père Julian appelle la susdite Amélie et lui offre une toile neuve contre ma vieille.
Звісно, вона поквапилася [все] віддати в його розпорядження й відмовилася від нового полотна — верх щедрості.
Naturellement elle s’empressa [de tout] mettre à sa disposition et refuse la toile neuve, comble de générosité.
Та бідолашна дівчина, мабуть, була незадоволена.
Mais la pauvre fille n’a pas dû être contente.
Берта прийшла розповісти, що пан-не-знаю-хто сказав їй, ніби домовиться, щоб мені дали медаль, але, на жаль, моя картина недостатньо виписана, недостатньо завершена, проте я можу розраховувати на почесну відзнаку.
Berthe est venue raconter que Monsieur je ne sais quoi lui a dit qu’il me ferait donner une médaille mais que malheureusement mon tableau n’est pas assez peint, assez fini, mais que je puis compter sur une mention honorable.
Хоч яким неймовірним це видається, та воно однаково любе вуху, і хай би яким чином прийшла до мене ця нагорода, я збожеволіла б з радості, бо коли не заслуговую її нині, то скоро заслужу, та й це допомогло б мені піднятися. Умить я прощаю Берті все й хвилин на пʼять люблю її справжньою приязню.
Quelqu’invraisemblable que cela paraisse, ce n’en est pas moins charmant à l’oreille et de quelque façon que me viendrait la récompense je serais folle de joie car si je ne la mérite pas je la mériterai bientôt, et puis cela m’aiderait à monter. En un instant je pardonne tout à Berthe et pendant cinq minutes l’aime de vraie amitié.
Учора Соутцо, не маючи змоги дати мені квитків до Палати, — я попросила їх у нього, знаючи, що їх більше немає, — прислав мені вишневе деревце, усипане стиглими й дуже смачними вишнями.
Hier, Soutzo ne pouvant me donner des billets pour la Chambre, je lui en avais demandé sachant qu’il n’y en avait plus m’a envoyé un cerisier plein de cerises mûres et très bonnes.
Оце гарний подарунок: плоди, які зриваєш сам, мають особливий смак, та ще й з дерева я зроблю собі парасольку від сонця.
Voilà un joli cadeau, les fruits qu’on cueille ont goût à part et puis avec le bois je me ferai une ombrelle.