❦
Пʼятниця, 30 квітня 1880
Vendredi 30 avril 1880
Моя мала американка, яку звуть Аліс Брізбен, приходить о десятій, і ми йдемо разом. Я хочу піти майже сама, щоб спершу побачити, де розмістили мою картину. Та для початку моя люба родина мусить утнути мені капость: я прошу пʼять франків, мені присилають чотири. Тоді я посилаю Розалі попросити двадцять. Але мені бояться їх довірити й посилають Розалі потайки розміняти їх у бакалійника. Знаєте, я нічого не вигадую, це чистісінька правда. Отож іду до Салону вкрай налякана, уявляючи собі найгидкіше, аби воно не сталося. І справді, нічого з передбаченого: моя картина ще не повішена, я ледве знаходжу її десь опівдні серед тисячі інших полотен, теж іще не повішених, але знаходжу її в зовнішній галереї, де мене вже раз обурило те, що там повісили Брезло.
Ma petite Américaine qui s’appelle Alice Brisbane, vient à dix heures et nous allons ensemble. Je tiens à aller presque seule pour voir d’abord où est placé mon tableau. Mais il faut que ma chère famille me fasse une crasse pour commencer: je demande cinq francs, on m’en envoie quatre. Alors j’envoie Rosalie demander vingt francs. Mais on a peur de me les confier et on envoie Rosalie les changer en cachette chez l’épicier. Vous savez, je n’invente rien, c’est la vérité pure. Donc je vais au Salon très peureuse et me figurant les plus vilaines choses pour qu’elles n’arrivent pas. En effet rien de prévu, mon tableau n’est pas encore accroché, je le trouve à peine vers midi avec un millier d’autres toiles, non encore accrochées, mais je le trouve dans la galerie extérieure où j’avais été déjà choquée de trouver placée Breslau.
І справді, можете бачити, як Вольф обходиться з цією галереєю, хоча тут є й твори Ренуара та інших відомих митців. Амелі виставляє великий і гарний портрет Леона Се. Зовсім непогано, дуже сміливо, ефектно, дуже свіжо. Але руки наче зроблені Робером-Флері-старшим. Хай Бог простить мені цей здогад, якщо це неправда. Річ у тім, що Леон Се позував тільки для голови, тож із руками легко було скористатися допомогою старого.
En effet, vous pouvez voir comment Wolff traite la galerie mais pourtant il y a là des œuvres de Renoir et d’autres connus. Amélie expose un grand et beau portrait de Léon Say. Pas mal du tout, très crâne, de l’aspect, très frais. Mais les mains ont l’air d’être faites par Robert-Fleury père. Dieu me pardonne cette supposition si ce n’est pas vrai. Le fait est que Léon Say n’ayant posé que pour la tête il a été facile de se faire aidé aux mains par le vieillard.
Портрет дуже добре розміщено, і справляє він гарне враження.
Le portrait est très bien placé et fait bien.
Що ж до Брезло, розміщеної, як і я, у галереї й на лінії очей, як і я, то вона написала вельми кепську картину або принаймні таку неприємну для ока річ, яку лиш можна уявити. Це портрет монсеньйора Віара. Гадаю, занапастила її надмірна гонитва за тонкістю тонів: усе сіре — тло, що зображає сіруваті деревʼяні панелі, оздоблення каплиці, молитовні, крісло — усе брудне, і голова теж дуже брудна.
Quant à Breslau placée comme moi dans la galerie et sur la cimaise comme moi, elle a fait un bien mauvais morceau de peinture ou tout au moins une chose aussi désagréable à voir que possible. C’est le portrait de Mgr. Viard. Je crois que ce qui l’a perdue c’est une trop grande recherche de finesse de tons, tout est gris, le fond qui représente des panneaux de bois grisâtre, des décorations de chapelle, d’oratoire, le fauteuil, tout est sale, la tête est aussi très sale.
Але бувають такі обличчя — за іншої компоновки з них можна було б щось видобути. А так — є добрий рисунок і певна широта виконання в руках; інші учениці не варті того, щоб про них говорити...
Mais il y a des têtes comme cela, on aurait pu avec un autre arrangement en tirer partie. Maintenant il y a un bon dessin et une certaine largeur de faire dans les mains, les autres élèves ne valent pas la peine qu’on en parle...
Що ж до Бастьєна-Лепажа, то спершу це вражає чимось порожнім — ефект пленеру.
Quant à Bastien-Lepage cela frappe d’abord comme quelque chose de vide, l’effet du plein air.
Жанна дʼАрк, справжня, селянка, прихилена до яблуні, лівою рукою тримається за гілку дерева — кисть ця досконала, як і вся рука; права рука звисає вздовж тіла; це чудовий шматок.
Jeanne d’Arc, la vraie, la paysanne appuyée à un pommier tenant une branche de l’arbre de la main gauche qui est une perfection ainsi que le bras; le bras droit pend le long du corps; il est un morceau admirable.
Голова закинута, шия напружена, очі ні на що не дивляться — світлі, дивовижні очі; голова справляє надзвичайне враження.
La tête renversée, le cou tendu et les yeux qui ne regardent rien, des yeux clairs prodigieux, la tête est d’un effet extraordinaire.
Це селянка, дівчина з полів, приголомшена, вона страждає від свого видіння.
C’est la paysanne, la fille des champs, stupéfaite, souffrant de sa vision.
Фруктовий сад, що оточує будинок ген у глибині, доволі природний, але є... зрештою, він доволі природний, хоч і не цілком, — він ніби виступає наперед і шкодить постаті. Постать прекрасна й викликала в мене таке сильне зворушення, що, пишучи це, я стримуюся, щоб не заплакати.
Le jardin fruitier qui entoure la maison tout au fond est assez nature mais il y a... en somme c’est assez nature, pas tout à fait assez, il semble venir en avant et nuit à la figure. La figure est sublime et m’a donné une émotion si forte qu’en l’écrivant je me retiens de pleurer.
Плафон Тоні дуже граційний і мені подобається.
Le plafond de Tony est très gracieux et me plaît.
Ось головне для мене, а тепер — ось що! По сніданку ми мали — принаймні я так гадала — піти туди родиною. Та де там: тітка пішла до церкви, і мама захотіла туди ж, і лише побачивши, яка я вражена й ображена, вона зважується піти, та й то вкрай знехотя. Не знаю, чи це моє скромне місце доводить їх до сказу, та байдуже — це не причина, і справді тяжко мати таку родину. Нарешті, засоромившись своєї байдужості чи не знаю вже, як це назвати, ця прекрасна мати йде, і ми втрьох — я, вона й Діна — спершу зустрічаємо всю майстерню, потім знайомих, потім Жюліана. Маленькі Одіффре кидаються до нас, любʼязні й милі, питаючи про мою картину, ще не повішену. Соутцо, Божидар, з якими я вітаюся, наче з постачальниками.
Voilà le principal pour moi, maintenant voilà ! Après déjeuner nous devions je le pensais du moins y aller en famille. Mais non, ma tante est allée à l’église et maman a voulu y aller aussi et ce n’est qu’en me voyant étonnée et offensée qu’elle se décide à venir de fort mauvaise grâce. Je ne sais si c’est ma modeste place qui les met en fureur mais c’est égal ce n’est pas une raison et il est vraiment dur d’avoir une famille pareille. Enfin honteuse de son indifférence où de je ne sais comment nommer cela, elle y va cette mère sublime et nous trois moi, elle et Dina rencontrons d’abord tout l’atelier et puis des connaissances, puis Julian. Les petites Audiffret se précipitent vers nous aimables et gentilles demandant mon tableau, pas encore accroché. Soutzo, Bojidar que je salue comme un fournisseur.
Ми забираємо Жюліана, і йде мова про те, щоб перемістити картину, він дає записку до когось; ми проводжаємо його аж до Біржі, бо нам треба до Савара. Мама заводить мову про те, щоб одружити його з Амелі, з чого ми сміємося.
Nous emmenons Julian et on parle de changer le tableau de place, il donne un mot pour quelqu’un; nous le conduisons jusqu’ à la Bourse ayant à aller chez Savarre. Maman lui parle de le marier avec Amélie on en rit.
Мушу зізнатися, що мене дратує холодність моєї любої родини, яку я щиросердно ненавиджу.
Je dois avouer que je suis vexée de la froideur de ma chère famille que je déteste cordialement.
Та що вдієш? Маючи записку від Жюліана, я страшенно квапилася з вечерею й підганяла всіх, аж раптом по вечері моя люба матінка питає мене, чи хочу я піти до Салону, бо їй треба до церкви. Я остовпіла. Ну хіба не чудово?
Que voulez-vous ? Ayant le mot de Julian je suis très pressée de dîner et presse tout le monde mais voilà que le dîner fini ma chère mère me demande si je veux aller au Salon parce qu’elle a besoin d’aller à l’église. Je suis tombée de mon haut. Est- ce assez réussi ?
Вкладка · annotation marginale de Mme Bashkirtseff mère
[На полях: Примітка пані Башкирцевої
[Dans la marge: Annotation de Mme Bashkirtseff
Це неправда, вона обожнювала свою родину, але в хвилини прикрощів кажуть те, чого не думають, — це по-людськи.]
Ce n’est pas vrai, elle adorait sa famille, mais dans les moments de contrariétés on dit ce qu’on ne pense pas, c’est humain.]
Тож я туди не йду, і, звісно, вони приходять благати мене піти, а Діна заявляє, що я геть дурна, що вередую, тощо.
Aussi, je ne n’y vais pas, alors naturellement elles viennent me prier d’y aller et Dina vient dire que je suis bien bête d’être capricieuse, etc.
навскоси Вони йдуть туди без мене, щоб залагодити мої справи. Ні, як же вони сьогодні мене мучать! І поки ми йшли до Салону, мама ставить мені найбезглуздіші питання. Чи полакувала я картину?
en travers Elles y vont sans moi pour faire mes affaires. Non ce qu’elles me tracassent aujourd’hui ! et pendant que nous allions au Salon maman qui me fait les questions les plus insensées. Si j’ai verni mon tableau ?
Та ще ні.
- Mais pas encore.
Може, тобі сказали, може, хтось навмисне сказав тобі його не лакувати, щоб він був бридкіший.
- On t’a peut-être dit, quelqu’un t’a peut-être dit exprès de ne pas le vernir pour qu’il soit plus laid.
Ох! Якби Брезло не шукала ускладнень на рівному місці, було б не так уже й погано! Це щоб сказати мені, ніби я занапащу себе, коли робитиму, як вона. Не думайте, ніби мені все так допікає лиш тому, що я роздратована. На прогулянках, у театрах, на вечірках — завжди те саме. Якось увечері в Паскалісів я засинала на ходу, а вона затялася залишитися, і я мусила дуже різко сказати, що піду сама.
Ah ! si Breslau ne cherchait pas midi à quatorze heures ce ne serait pas si mauvais ! C’est pour me dire que je me perdrai si je fais comme elle. Ne croyez pas que c’est parce que je suis énervée que cela me paraît si agaçant. Pour les promenades, les spectacles, les soirées, c’est toujours la même chose. L’autre soir chez les Pascalis je tombais de sommeil et elle s’obstinait à rester, je fus obligée de dire très durement que je m’en irais seule.
Гадаю, вони хворі. Я дихаю на повні груди тільки в майстерні або з чужими.
Je crois qu’elles sont malades. Je ne respire qu’à l’atelier ou avec des étrangers.
Виходити в люди родиною — уже віддавна мука.
Sortir en famille est un supplice depuis longtemps.