Середа, 7 квітня 1880

Розпродаж жвавіший. На мені зелена сукня: її простота й мій стан справляють справжню сенсацію. Соутцо, Водзінський, Лаговарі, Пуатріно, пані Ґавіні. Я продаю ще один бон за сто пʼятдесят франків пані Ґопійя, інші чотири — паням де Тредерн, Рейль і два — пані де Тансле.
Картину продано князеві Соутцо за триста франків. Пожвавлення лише в нашій крамничці, здається, ніби тут продають страшенно багато, і тут таки продають більше, ніж деінде.
Я розважаюся й виторговую їм гроші, то цигаркою, то ще чимось.
Це пані Ґавіні мене надихає, коли вона тут, я тримаюся.
Не забуваймо, що Жюліан сьогодні вранці оголосив мені, що мою картину прийнято, і, дивна річ, я не відчуваю жодного задоволення. Радість мами мене дратує. Цей успіх негідний мене.
Гості на обіді сьогодні ввечері. Пані Ґавіні (Дені на Корсиці), Пернеті, пан де Міранда, його донька, пани де Морган, де Рузá, Соутцо, де Шодорді, де Лас-Каз.
Панна де Вільвʼєй приходить увечері.
Міранда обіцяє мені клопотатися перед паном Тюрке, щоб мою картину добре розмістили.
Портрети, які я маю зробити, — це віконтеса де Тредерн, сто франків, баронеса Рейль, сто франків, двоє доньок пані де Тансле, двісті франків. Пані Ренуар (донька княгині Любомирської), сто пʼятдесят франків, і пані Ґопійя, сто пʼятдесят франків. Додайте до цього триста франків за картину, продану Соутцо, і разом вийде тисяча франків, а ще я думаю, що нашкребла тут і там із сотню франків.