Середа, 7 квітня 1880

Розпродаж жвавіший. На мені моя зелена сукня, яка справляє справжню сенсацію своєю простотою й моїм станом. Соутцо, Водзінський, Лаговарі, Пуатріно, пані Гавіні. Я продаю ще один бон за сто п'ятдесят франків пані Ґопійя, інші чотири — паням де Тредерн, Рейль і два — пані де Танле.
Картину продано князеві Соутцо за триста франків. Пожвавлення лише в нашій крамничці, здається, ніби тут продають страшенно багато, і тут таки продають більше, ніж деінде.
Я розважаюся й роблю їм гроші, то цигаркою, то ще чимось.
Це пані Гавіні мене надихає, коли вона тут, я тримаюся.
Не забуваймо, що Жюліан сьогодні вранці оголосив мені, що мою картину прийнято, і, дивна річ, я не відчуваю жодного задоволення. Радість мами мене дратує. Цей успіх негідний мене.
Гості на обіді сьогодні ввечері. Пані Гавіні (Дені на Корсиці), Пернеті, пан де Міранда, його донька, пани де Морган, де Рузá, Соутцо, де Шодорді, де Лас-Каз.
Панна де Вільвʼєй приходить увечері.
Міранда обіцяє мені клопотатися перед паном Тюрке, щоб мою картину добре розмістили.
Портрети, які я маю зробити, — це віконтеса де Тредерн, сто франків, баронеса Рейль, сто франків, двоє доньок пані де Танле, двісті франків. Пані Ренуар (донька княгині Любомирської), сто п'ятдесят франків, і пані Ґопійя, сто п'ятдесят франків. Додайте до цього триста франків за картину, продану Соутцо, і це становить тисячу франків, а ще я думаю, що нашкребла тут і там із сотню франків.