❦
Субота, 27 березня 1880
Samedi 27 mars 1880
Ми причастилися всі троє — мама, Діна і я. Потім я снідаю; Музе, яка збирається докучати якомусь панові, не знаю якому, що, здається, має вплив на те, як розвішують картини.
Nous avons communié toutes les trois, maman, Dina et moi. Après, je déjeune, Mouzay qui va bassiner un monsieur je ne sais qui, qui a paraît-il a de l’influence dans la manière de placer les tableaux.
Мало людей, Велика субота. Пані Ґавіні, Рішо, Пуатріно, Сент-Аман, Шодорді, Рузá і таке інше.
Peu de monde, samedi saint. Mmes Gavini, Richaud, Poitrineau, Saint Amand, Chaudordy, Rouzat etc.
Весна змушує мене обожнювати вбрання.
Le printemps me fait adorer la toilette.
У голові в мене сукні, капелюшки, квіти, газа, усе свіже, елегантне, граційне. Але... для кого? Пʼять чи шість капелюшків, щодня інший у Лісі, але мого судженого нема в Парижі. Газети змушують його подорожувати Бельгією, тоді як Ґамбетту відсилають до Віль-дʼАвре. Я зі сміхом називаю Жозефа своїм судженим, саме він, здається мені, ясно вказаний пані Жакоб. Ліс мені осоружний, коли там нема чоловіка, якого я сподіваюся зустріти. Цей телепень Жозеф Арно й не здогадується про... майбутню... вірність своєї майбутньої дружини, яка хотіла б убиратися лише для нього. Ні, але це правда, у мене це в характері... потреба міщанської відданості, ні, не міщанської... Усе вплив штампів.
J’ai des idées de robes, de chapeaux, des fleurs, des gazes, tout est frais, élégant, gracieux. Mais... pour qui ? Cinq ou six chapeaux, tous les jours un autre au Bois mais mon futur n’est pas à Paris. Les journaux le font voyager en Belgique pendant qu’ils envoient Gambetta à Ville d’Avray. J’appelle Joseph mon futur en riant, c’est lui qui me semble désigné et clairement par Mme Jacob. Le Bois m’écœure quand il n’y a pas un homme que je compte y rencontrer. Cette bête de Joseph Arnaud ne se doute pas de la... fidelité... future de sa future épouse qui ne voudrait s’habiller que pour lui. Non, mais c’est vrai, j’ai ça dans le caractère... un besoin de dévotion bourgeoise, non pas bourgeoise... Toujours l’influence des clichés.
Цю відданість, цю ідеальну вірність можуть породити лише почуття зовсім виняткового штибу й надзвичайної піднесеності, а кажуть — міщанські!
Cette dévotion, cette fidélité idéales ne peuvent être produites que par des sentiments d’un ordre absolument exceptionnel et d’une élévation extraordinaire et on dit bourgeois !
Соутцо прийшов о девʼятій вечора. Не знаю, чи любить мене цей хлопець... він кумедний зі своїм поважним виглядом, нестерпний... Він сидить дві години коло мене, іноді я пишу чи читаю й говорю лише зрідка, він мовчить і сидить, утупившись у порожнечу... Об одинадцятій бурхливий дзвінок — пані Ґавіні, Шодорді й Ґавіні, які повертаються з Іподрому.
Soutzo est arrivé à neuf heures du soir. Je ne sais si ce garçon m’aime... il est cocasse avec son air grave, assommant... Il reste deux heures à côté de moi, quelquefois j’écris ou lis et ne parle que rarement, lui ne dit rien et reste là à fixer le vague... A onze heures sonnerie violente, Mme Gavini, Chaudordy et Gavini qui revienent de l’Hyppodrome.
Ми пʼємо чай до півночі. І я взялася розповідати все це тут, бо відчула потребу прийти написати, що мого судженого нема і що мої квітчасті капелюшки не тішать мене без нього...
Nous prenons du thé jusqu’à minuit. Et je suis amenée à raconter tout cela ici parce que j’ai senti le besoin de venir écrire que mon futur est absent et que mes chapeaux en fleurs ne me font pas plaisir sans lui...