❦
Пʼятниця, 26 березня 1880
Vendredi 26 mars 1880
Мені нема чого робити, я відпочиваю, і ось починаються клопоти. Передусім цей ідіот Соутцо назвав моє імʼя, і разом із Лепіком вони помістили в «Евенман»: «До слова про художників, одна молода дівчина, панна де Башкирцева, яка підписується панна Русс, надіслала на салон картину з таким підписом: Питання розлучення. Панні де Русс лише девʼятнадцять років. Трохи замолода, щоб конкурувати з Альфредом Наке й отцем Дідоном!» Це дурість, велика дурість.
Je n’ai rien à faire, je me repose et voilà que les tracas commencent. D’abord cet idiot de Soutzo a donné mon nom et avec Lepic on a mis dans « l’Evènement »: “A props de peintre, une jeunne fille Mlle de Bashkirtseff qui signe Mlle Russ a envoyé au salon un tableau avec cette légende: La question du divorce. Mlle de Russ n’a que dix-neuf ans. Un peu jeune pour faire concurrence à Alfred Naquet et au père Didon !! C’est bête, très bête.
Пелікан, який їде до Ніцци, прибув із Петербурга й проведе з нами пʼять днів. Чи не той це провіщений мандрівник?
Pélikan qui va à Nice est arrivé de Pétersbourg et passera cinq jours avec nous. Serait-ce le voyageur annoncé ?
Я йду до пані Ґавіні у своєму новому темно-зеленому костюмі, який справляє сенсацію. У моєї модистки було щонайменше двадцять пань, які лише дивилися на мене й послали до мене крамарку дізнатися, хто пошив мені це диво.
Je vais voir Mme Gavini avec mon nouveau costume gros vert qui fait sensation. Chez ma modiste il y avait au moins vingt dames qui n’ont fait que me regarder et qui m’ont dépéché la marchande pour savoir qui m’avait fait la merveille.
Потім до Лісу, це було нудно до знемоги... Уже сьогодні вранці ми ходили до церкви, а ввечері висповідалися, щоб завтра причаститися.
Puis au Bois, c’était assommant... Ce matin déjà nous sommes allées à l’église et ce soir nous nous sommes confessées pour communier demain.
Наш піп сповідає як ангел, тобто як людина з головою, кілька слів — і по всьому. А втім, ви знаєте мої погляди на це. Я б уже померла з відчаю, якби [я] не вірила в Бога, але натомість формули й перекази лишають мене байдужою.
Notre pope confesse comme un ange, c’est-à-dire en homme d’esprit, quelques mots et c’est fini. Du reste vous savez mes idées là-dessus. Je serais déjà morte de désespoir si [je] ne croyais pas en Dieu mais en revanche les formules et les légendes me laissent froides.