❦
Четвер, 4 березня 1880
Jeudi 4 mars 1880
Соутцо приходив принести мені пера.
Soutzo est venu m’apporter des plumes.
Сьогодні ввечері мі-карем, ми йдемо на бал в Опері — де Дайєнс, Діна і я в чорному, дуже замасковані. Але не було весело; ми таки сказали Рузá, що він старий скнара й жмикрут, ми пішли вітати одного доброго пана, називаючи його паном Греві, паном Президентом, і одна пані, щиро нам повіривши, заходилася нас переконувати, що ми помиляємося. Але всьому цьому бракує запалу. Жозеф вигулював елегантне доміно, достатньо замасковане для актриси й навіть для світської жінки. Могутній секретар ішов повільно, гомонів стиха, не покидав своєї дами й говорив лише з такими ж спокійними, такими ж «комільфо» чоловіками, як він сам. Він грав свою роль. А втім, це республіканський штиб, вони всі мають вигляд або хочуть мати вигляд дипломатів і напускають на себе рівно стільки поміркованості, манер і виразів витонченої ввічливості, скільки бонапартисти собі попускають.
Ce soir mi-carême, nous allons au bal de l’Opéra, de Daillens, Dina et moi en noir très masquées. Mais ça n’a pas été gai, nous avons bien dit à Rouzat qu’il était un vieil avare et un pingre, nous sommes allées saluer et un bon monsieur en l’appelant M. Grévy, M. le Président et une dame nous croyant de bonne foi se mit en devoir de nous détromper. Mais tout ça manque d’entrain. Joseph promenait un domino élégant et suffisamment masqué pour une actrice et même pour une femme du monde. Le puissant secrétaire marchait lentement, causait doucement, ne quittait pas sa dame et ne parlait qu’à des hommes aussi calmes, aussi “comme il faut” que lui. Il faisait son personnage. Du reste c’est le genre républicain, ils ont tous l’air ou veulent avoir l’air de diplomates et affectent une mesure, des manières et des expressions de politesse raffinée autant que les bonapartistes se lâchent.
Дайєнс спитала його, чи це тітка зі спадщиною, яку він вигулює з такою повагою, і славетний муж зволив усміхнутися, а жінка обернулася подивитися на співрозмовницю й сказала їй: «о, вона ж маленька!» — зневажливим тоном. Я без задоволення розіграла адвоката на імʼя Брізар, друга Дайєнс.
Daillens lui a demandé si c’était une tante à héritage qu’il promenait avec tant d’égards et l’homme illustre a daigné sourire, quant à la femme elle s’est retournée pour voir l’interlocutrice et lui a dit: oh ! elle est petite ! d’un ton de mépris. J’ai intrigué sans plaisir un avocat nommé Brizard, ami de Daillens.