❦
Субота, 14 лютого 1880
Samedi 14 février 1880
Шостий сеанс. Іграшки Ґабріеля тягнуть за собою інші. Кікі подарував мені шість коробок оловʼяних солдатиків та іншого й кошеня, яке заводять і воно ходить.
Sixième séance. Les jouets de Gabriel m’en amènent d’autres. Kiki m’a donné six boites de soldats et autres de plomb et un petit chat qu’on remonte et qui marche.
Отож я бавлюся ними, заводжу собачку й граюся з намагніченою змійкою, равликом і жабою.
Aussi je m’en amuse, je remonte le chien et joue avec le serpent aimanté et l’escargot et la grenouille.
Доволі людей: Рузá, Водзінський, Соутцо, Тюркан, Фромесан, Лаговарі (секретар румунської місії), Міранда, Колонна, Бічинський, пані Ґавіні, Рандуен, Пуатріно і так далі.
Assez de monde, Rouzat, Wodzinski, Soutzo, Turquan, Fromessant, Lahovari (secrétaire à la légation de Roumanie), Miranda, Colonna, Bichinsky, Mmes Gavini, Randouin, Poitrineau etc.
Сьогодні перша субота в Крішаберів. Розкішний прийом, музика й танці, людей замало, але жінки елегантні. Звісно, я ще нікого не знаю, окрім Мункачі та його дружини. Я танцювала з купою жаб, розгортаючи всі свої грації перед глядачами. Я зробилася зовсім тонка, руки набули твердості й тонкої округлості бронзи. Я перейняла зачіску з нашого вечора. Волосся скручене досить низько, так що видно і форму голови, і потилицю. Спереду оздоблене непокірними пасмами й легкими кучериками, що наче от-от злетять. Я не червонію, танцюючи, тільки Соутцо запевняє, що я маю вигляд, ніби мені байдуже до всіх, а надто до своїх кавалерів. Мені вже не раз це казали, і це мені досить до вподоби, тим паче що ті, до кого мені байдуже, не завжди це помічають, як кажуть Соутцо й компанія. Малий не вгаває, я сказала йому, що з цього нічого не вийде. Він питає, чи вийшла б я за нього, якби він мав 2 000 000 ренти (про це говорили за столом).
Ce soir premier samedi des Krishaber. Réception splendide, musique et danses, pas assez de monde mais des femmes élégantes. Nautrellement je ne connais encore personne excepté Munkacsy et sa femme. J’ai dansé avec un tas de crapauds déployant des grâces pour les spectateurs. Je suis devenue tout à fait mince, les bras ont la fermeté et la rondeur fine du bronze. J’ai adopté la coiffure de notre soirée. Les cheveux tordus assez bas laissant voir et la forme du crâne et la nuque. Le devant agrémenté de mèches folles et de frisures légères qui ont l’air de s’envoler. Je ne rougis pas en dansant seulement Soutzo prétend que j’ai l’air de me ficher du monde et surtout de mes danseurs. On me l’a déjà dit plusieurs fois et cela me plaît assez d’autant plus que ceux dont je me fiche ne le voient pas toujours au dire de Soutzo et C°. Le petit persiste, je lui ai dit que cela n’irait pas. Il demande si je l’épouserais s’il avait 2.000.000 de rente, (on avait parlé de cela à table).
Не вагаючись, любий добродію, — і ми сміємося.
- Sans hésiter cher monsieur et nous rions.
Послухайте, князю, як ви хочете, щоб вас цінували, ви ж ніхто, у вас нема ні майбутнього, ні карʼєри, ні ремесла. Ви всього лише молодий хлопець. Це сумно!
- Ecoutez Prince, comment voulez-vous qu’on vous considère, vous n’êtes rien, vous n’avez ni avenir, ni carrière, ni métier. Vous n’êtes qu’un petit jeune homme. C’est déplorable !
Мама сміється, бо я почувалася як удома в цьому республіканському салоні. Там є оранжерея й курильна кімната в кінці, де хотілося б погуляти з Ґабріелем.
Maman rit parce que je me sentais chez moi dans ce salon républicain. Il y a une serre et un fumoir au bout où on voudrait se promener avec Gabriel.
Пані Адам там була, але грали музику, ніяк було пройтися, і вона рано пішла.
Madame Adam y était mais on faisait de la musique, pas moyen de circuler et elle est partie de bonne heure.