❦
Субота, 7 лютого 1880
Samedi 7 février 1880
Саме сьогодні пан де Міранда відрекомендовує нас королеві Ізабеллі на приватній аудієнції. Вона дуже проста, дуже добра жінка, простягає руку й садовить маму коло себе на канапі, а мене навпроти. Я вперше маю втіху сказати: «ваша величносте», це дуже приємно. Її величність обурена статтею в «Вольтері» проти короля дона Франциска Ассізького. «Бо, зрештою, — каже вона, дивлячись на нас і роблячи невимовний жест, — це мій чоловік».
C’est aujourd’hui que M. de Miranda nous présente à la Reine Isabelle, en audience particulière. Elle est très simple, très bonne femme, elle tend la main et fait asseoir maman à côté d’elle sur le canapé et moi en face. J’ai pour la première fois le plaisir de dire: votre majesté, c’est très agréable. Sa majesté est indignée d’un article paru dans « le Voltaire » contre le roi Don François d’Assises. « Car après tout, dit-elle en nous regardant et en faisant un geste ineffable, c’est mon mari ».
Вона також лютує на бал Греві: «неможливе товариство й жінки в денних сукнях із рукавами, обрізаними з цієї нагоди». Ми лишаємося хвилин десять чи чверть години, гадаю. Королева не така негарна, як кажуть, у неї навіть очі гарні, дуже світлої блакиті.
Elle est aussi furieuse contre le bal Grévy, « un monde impossible et des femmes en robes de ville avec des manches coupées pour la circonstance ». Nous restons dix minutes ou un quart d’heure je pense. La Reine n’est pas si laide qu’on dit, elle a même des yeux d’un bleu très clair qui sont jolis.
Прощаючись, вона простягла руку мамі й мені, мама поцілувала їй руку, я схилилася над нею дуже близько. Цей Міранда хоче одружитися. Оскільки я за нього не вийду, він, може, стане ворогом. Та дарма! Щоразу, коли зі мною стається прикрість, моя перша думка: я хотіла б бути на два тижні старшою. Усе стирається або стає стерпним.
En nous disant adieu elle a tendu la main à maman et à moi, maman a baisé sa main, je me suis inclinée dessus très près. Ce Miranda veut se marier. Comme je ne l’épouserai pas ce sera peut-être un ennemi. Mais bah ! A chaque ennui qui m’arrive ma première pensée est : je voudrais être de quinze jours plus vieille. Tout s’efface ou devient supportable.
У нас: Берта, пан де Рузá, пані де Байє, Ґавіні, Дюро з дочкою, Чумакови, Тюркан, Водзінський, Тарант, Соутцо, і так далі.
Chez nous: Berthe, M. de Rouzat, Mme de Bailleul, Gavini, Dureau et sa fille, les Tchoumakoff, Turquan, Wodzinsky, Tarente, Soutzo, etc.
Соутцо грає в пікет із тіткою в сусідній вітальні, куди я пішла по поліна; він прийшов мені помогти; наполягав, щоб я витерла руки об його хустинку, а тоді підніс її до вуст із таким виглядом...
Soutzo joue au piquet avec ma tante au salon à côté où je suis allée prendre des bûches, il est venu m’aider; a insisté pour que j’essuie mes mains à son mouchoir et puis il l’a porté à sa bouche avec un air...
Мені байдуже, і, звісно, цей собака-архангел про мене не думає. Чи це дурість, що я думаю про нього, та ні, це не дурість, це мене тішить, але шкода... він не може бути володарем, він товариш.
Ça m’est égal et naturellement ce chien d’archange ne pense pas à moi. Est-ce bête que je pense à lui, mais non ce n’est pas bête, ça m’amuse mais c’est dommage... ce ne peut-être un maître, c’est un camarade.