❦
Субота, 31 січня 1880
Samedi 31 janvier 1880
Уже добрий місяць, як я не була в Лісі. Ґамбетта в купе з дамою. Арно в кабріолеті — те саме. Мавпа.
Voilà bien un mois que je n’ai été au Bois. Gambetta en coupé avec une dame. Arnaud en cabriolet idem. Singe.
Сьогодні, у суботу, концерт і бал на користь постраждалих від повені в Мурсії, у готелі «Континенталь» під патронатом королеви Ізабелли, яка, побувавши на концерті, спустилася до бальних зал, де пробула годину. Ми з мамою сіли позаду неї, і це було навіть прикро. Ані ми не могли спуститися, ані хтось не міг до нас підійти, поки не поїде Двір. Пан де Міранда подавав руку мамі й знайшов нам добрі місця. Це безцінна людина. Соутцо взяв нас під свою опіку від самого входу, але знаєте, яке перше обличчя я побачила серед тих, що вишикувалися шпалерами біля дверей? Барон
Ce soir samedi, concert et bal pour les inondés de Murcie, à l’hôtel Continental sous le patronage de la reine Isabelle qui après avoir assisté au concert est descendue dans les salons de bal où elle est restée une heure. Maman et moi avions pris place derrière elle, cela a même été ennuyeux. Nous ne pouvions ni descendre ni personne ne pouvait s’approcher de nous avant le départ de la Cour. C’est M. de Miranda qui donnait le bras à maman et qui nous avait trouvé de bonnes places. C’est un homme précieux. Soutzo nous avaient prises dès l’entrée, mais savez-vous quelle a été la première figure que j’ai vue faisant la haie à la porte ? le baron
Арно. Цей собака, а не чоловік, гарний сьогодні ввечері: низ обличчя в нього як в інквізитора, з цим обачним, стиснутим ротом. Він увійшов до зали слідом за нами, я випустила його з очей, піднявшись на концерт, а тоді знову побачила, поки ми були в полоні позаду королеви. Знову проґавлена нагода!
Arnaud. Ce chien d’homme est beau ce soir, il a le bas de figure d’un inquisiteur avec cette bouche circonspecte et pincée. Il est entré dans la salle derrière nous, je l’ai perdu de vue étant montée au concert, puis retrouvé pendant que nous étions prisonnières derrière la reine. Encore une occasion manquée !
Я дуже декольтована, але дуже пристойна; вбрана в хмарину з білого тюлю. Ні квітів, ні коштовностей, ні стрічок. Зі знайомих — Лашо, Філіппіні, Роньят, де Рузá, Курт, Ферре, Блан, де Міранда, Ланкастер, Соутцо!.. До речі, він попросив моєї руки. Боже мій, так, отак просто.
Je suis très décolletée mais très décente; habillée d’un nuage de tulle blanc. Ni fleurs, ni bijoux, ni rubans. En fait de connaissances, Lachaud, Filippini, Rognât, de Rouzat, Courtès, Ferret, Blanc, de Miranda, Lancaster, Soutzo !... A propos ce dernier m’a demandé en mariage. Mon Dieu oui, tout simplement.
Я не дуже люблю танцювати, і гойдатися отак в обіймах чоловіків... мене не дуже тішить, зрештою мені байдуже, бо я ніколи нічого не розуміла в тих хвилюваннях, що їх спричиняє вальс, у романах.
Je n’aime pas trop danser, et me balancer comme cela entre les bras des hommes... ne m’amuse pas trop en somme cela m’est indifférent car je n’ai jamais rien compris aux troubles occasionnés par la valse, dans les romans.
Танцюючи, я думаю лише про тих, хто дивиться.
En dansant je ne ne pense qu’à ceux qui regardent.
Здебільшого я походжала, і під час однієї з таких прогулянок із Соутцо, коли я сіла, він дуже кумедно зробив мені пропозицію. Які мої погляди на шлюб і чи маю я намір вийти заміж.
Je me suis surtout promenée et dans une de ces promenades avec Soutzo m’étant assise il me fit sa demande très drôlement. Quelles sont mes idées sur le mariage, et si je compte me marier.
— Авжеж.
- Mais certainement.
— То ви таки хочете вийти заміж?
- Alors vous voulez bien vous marier ?
— Не сумнівайтеся, добродію.
- N’en doutez pas Monsieur.
— А коли ж це, скоро?
- Et quand cela, bientôt ?
— Десь на двадцять третьому році, гадаю, але вам що до того?
- Vers ma vingt troisième année je pense, mais qu’est-ce que ça vous fait?
— Я вже давно хочу з вами про це поговорити, більше як тиждень. То не раніше двадцяти трьох? Ніколи раніше?
- Il y a longtemps que je veux vous en parler, il y a plus de huit jours. Alors pas avant vingt-trois ans ? Jamais avant ?
— Та ні, але для цього мусить статися щось, на що я не сподіваюся... хтозна?
- Mais si, seulement pour cela il faut qu’il arrive quelque chose que je n’attends pas... que sais-je ?
— То якби у вас попросили руки тепер, ви б відмовили?
- Alors si on vous demandait maintenant vous refuseriez ?
— Залежить.
- Cela dépend.
— Від чого?
- De quoi ?
— Якби Ґамбетта попросив моєї руки, я б погодилася.
- Si Gambetta me demandait j’accepterais.
— Ви все смієтеся.
- Vous riez toujours.
— Я цілком серйозна.
- Je suis très sérieuse.
— Який же він щасливий!
- Est-il heureux !
— О так.
- Oh oui.
— То якби якийсь молодик вас любив, довів вам, що справді вас любить... що б ви сказали?
- Alors si un jeune homme vous aimait, vous prouvait qu’il vous aime réellement... que diriez-vous ?
— Треба, щоб він мені подобався.
- Il faut qu’il me plaise.
— Та як же, що ж? Ви не любите білявих, але зовнішність не має значення, чи не так?
- Mais alors comment, quoi ? Vous n’aimez pas les blonds, mais le physique peu importe n’est-ce pas ?
— Певно, що так.
- Sans doute.
— Тоді душевні якості?
- Les qualités morales alors ?
— Яка дивна у вас сьогодні ввечері розмова!
- Quelle drôle de conversation vous avez ce soir !
— Ні, послухайте.
- Non, écoutez.
— Ну, треба, щоб він був доброчесний, добрий, чистий, і так далі, і так далі.
- Eh bien il faudrait qu’il fût vertueux, bon, pur, etc. etc.
— А тоді?
- Et alors ?
— А тоді — побачимо. О, якби це був Ґамбетта.
- Et alors on verrait. Oh ! si c’était Gambetta.
— А якби це був Алексіс Караджорджевич.
- Et si c’était Alexis Karageorgevitch.
— Я б його відіслала до мамки.
- Je l’enverrais en nourrice.
— То ви вважаєте його надто молодим?
- Alors vous le trouvez trop jeune ?
— Так, але йдеться не про нього.
- Oui, mais il ne s’agit pas de lui.
— Та ні ж, я говорю за нього, ось.
- Mais si, je parle pour lui, or.
— Він вам це доручив?
- Il vous a chargé de cela ?
— Ні, але я хочу прислужитися другові.
- Non, mais c’est pour rendre service à un ami.
— Ото вигадали! Він про мене й не думає, я його два тижні не бачила.
- Quelle idée ! Il ne songe pas à moi, il y a quinze jours que je ne l’ai vu.
— Хіба ж це заважає? Я ось вас тиждень не бачив, а...
- Est-ce que cela empêche, moi il y a huit que je ne vous ai vue et...
— А?
- Et ?
— То ви б відмовили Алексісові?
- Alors vous refuseriez Alexis ?
— Та звісно.
- Mais oui.
— Вам ніхто не подобається?
- Personne ne vous plaît ?
— Ніхто.
- Personne.
— Ніхто?
- Personne ?
— Ах, оце вже ніхто.
- Ah ! ça, personne.
— То якби хтось хотів попросити вашої руки... як це зробити, до кого звертатися, через подругу чи... як це робиться?
- Alors si on voulait vous demander... comment faire, à qui parler, par une amie ou... comment cela se fait-il ?
— Ви що ж, гадаєте, ніби я мала шлюбну контору?
- Est-ce que vous croyez par exemple que j’ai eu une agence matrimoniale ?
— О, яка ж ви лиха! Але розумній дівчині, як ви, нікого не потрібно, чи не так, можна говорити просто з нею самою?
- Oh ! que vous êtes méchante ! Mais une jeune fille intelligente comme vous, n’a besoin de personne n’est-ce pas, on peut parler à elle-même ?
— О, це так.
- Oh ! cela oui.
І все це тремтливим голосом, сам блідий; відчувалося, як калатає серце й частішає дихання.
Et tout cela d’une voix tremblante, pâle, on sentait battre le cœur et se précipiter la respiration.
— То ви розповідаєте мені все це від імені Алексіса?
- Alors c’est pour le compte d’Alexis que vous me racontez tout cela ?
— Та ні, це за себе!
- Eh bien non, c’est pour moi !
— За себе? Я хотіла б вийти за Ґамбетту. Зрештою, я не дуже добре зрозуміла. Боже, який же ви кумедний. Та ну ж бо, без розпачливих жестів, ви повторите мені це зізнання іншим разом.
- Pour vous ? Je voudrais épouser Gambetta. En somme je n’ai pas très bien compris. Dieu que vous êtes drôle. Mais non pas de gestes désespérés, vous me referez cette confidence une autre fois.
— Ви ж розумієте, якщо ви поїдете до Росії, я поїду за вами, я чекатиму, я доведу... одне слово, молодик, який довів би вам, що він вас обожнює...
- Vous comprenez, si vous allez en Russie, je vous suivrai, j’attendrai, je prouverai... enfin un jeune homme qui vous prouverait qu’il vous adore...
Цієї миті Курт підходить і сідає з нами.
En ce moment Courtès vient s’asseoir avec nous.
Я добре помічала нетерплячість, похмурі міни, але не думала, що дійде аж до цього.
J’avais bien remarqué des impatiences, des airs sombres mais je ne pensais pas que cela irait jusque là.
Знаєте, хто такий Соутцо? Це Караджордже, волох чи румун. Добра родина, гарне імʼя. Кажуть, 400 000 франків статку. Сестра заміжня за паном де Вербранком, директором Паризького банку. Сам же він доволі вродливий хлопець, чорнявий, блідий, кремезний, у пенсне, двадцять два — двадцять три роки. Добрий хлопець, нешкідливий.
Savez-vous qui est Soutzo ? C’est un Karageorges valaque ou roumain. Bonne famille, beau nom. 400.000 francs de fortune dit-on. Une sœur mariée à M. de Werbranck, directeur de la Banque parisienne. Le petit est un assez beau garçon brun, pâle carré, portant binocle, vingt-deux à vingt-trois ans. bon garçon, inoffensif.
Мені байдуже.
Ça m’est égal.
Я зовсім не лягала спати, щоб напевно бути в майстерні зрання й закінчити свій конкурс. Я тут поважна персона, штатний професор, я популярна, зі мною радяться, я заправляю всією лавочкою.
Je ne me suis pas couchée du tout pour être plus sûrement à l’atelier de bonne heure et finir mon concours. Je suis un personnage, le professeur en titre, je suis populaire, on me consulte, je mène la boutique.
Мій незрівнянний батько пише мені дивовижного листа у відповідь на мій діловий лист щодо Поля. Тон у нього батьківський, дуже ніжний, милий; він говорить про нашу виставу, благає зробити йому честь і радість провести в нього шість місяців, після чого він буде до моїх послуг для Парижа. Він обіцяє мені розваги в Полтаві, грати комедію. Він певен, що я чарівна на балу й граю чудово, шкодує лише, що його там не було. «Ось заняття для приємної жінки, гадає він, що ж до малювання (не сердься), то я його не люблю. Я люблю картини, але не годиться самій бруднити собі пальці», а далі тридцять шість любʼязних речей, ані слова про Поля. Ось моя відповідь. (Див. опубліковані листи.)
Mon inéffable père m’écrit une lettre étonnante en réponse à ma lettre d’affaire à propos de Paul. Il le prend sur un ton paternel, très tendre, gentil me parlant de notre spectacle me suppliant de lui faire l’honneur et le bonheur de passer six mois chez lui après quoi il sera à mes ordres pour Paris. Il me promet des amusements à Poltava, jouer la comédie. Il est sûr que je suis adorable au bal et que je joue à ravir, il ne regrette que de n’avoir pas été là. « Voilà une occupation de gentille femme, croit-il, quant à la peinture (ne te fâche pas) je ne l’aime pas. J’aime les tableaux mais il ne convient pas de se salir les doigts soi-même » et puis trente-six choses aimables, pas un mot de Paul. Voici ma réponse. (Voir letttres publiées)
Сьогодні досить людей. Чумакови, Бізинський, похмурий Соутцо, де Морган, Водзінський, панна де Серні — тут треба відкрити дужку: Черницька (де Серні — сценічне імʼя) з доброї родини, виховувалася в інституті шляхетних дівчат, помітили її гарний голос, і вона дістала пенсію від Імператора, щоб розвивати цей талант. Замість того вона походжає, знає всіх росіян і розважається. Чесна дівчина. Я вважаю її навіженою; вона говорить про свої науки, каже, що пише про патологію, фізіологію, освіту, хімію, і так далі, і так далі. А водночас крутить справами й завжди оголошує, що заробить 11 чи 12 мільйонів. Двадцять чотири — двадцять пʼять років, дуже схожа на Нільссон. Загалом нестерпна, дурна, криклива й дратівлива. Ось так. Пан Дюбуа, граф де Фромесан (відрекомендований учора), граф де Бузá, пані Ґавіні, Берта, пані де Байє, пані Кент, дуже багата американка. Берта казала, що вчора дивилася на мене пʼять хвилин, перш ніж упізнала, така я була гарна. Сподіваюся, Арно мене бачив, надто на вході, у моїй хмаринці. Уже понад тридцять шість годин я на ногах. Я полишила своїх вечеряти з Толмачовим, Соутцо, Водзінським і Серні. Вони мене дратують.
Assez de monde aujourd’hui. Les Tchoumakoff, Bizinsky, Soutzo sombre, de Morgan, Wodzinsky, Mlle de Cerny - il faut ouvrir une parenthèse, la Tchernitsky (de Cerny nom de carrière) est de bonne famille, élevée à l’institut des demoiselles nobles ont remarqué sa belle voix et elle est pensionnée par l’Empereur pour développer ce talent. Au lieu de cela elle se promène, connaît tous les Russes et s’amuse. Honnête fille. Je la crois folle, elle parle de ses sciences, elle dit écrire sur la pathologie, la physiologie, l’instruction, la chimie, etc. etc. Et avec cela brasse des affaires et annonce toujours qu’elle va gagner 11 ou 12 millions. Vingt- quatre ou vingt-cinq ans, ressemble beaucoup à la Nillsson. En général assommante, bête, criarde et agaçante. Voilà. M. Dubois le comte de Fromessant (présenté hier), le comte de Bouzat, Mme Gavini, Berthe, Mme de Bailleul, Mme Kent, très riche américaine. Berthe qu’elle m’a regardée cinq minutes avant de me reconnaître hier tellement j’étais jolie. J’espère qu’Arnaud m’a vue, surtout à l’entrée, dans mon nuage. Voilà plus de trente-six heures que je suis debout. J’ai laissé les miens à dîner avec Tolmatcheff, Soutzo et Wodzinsky et la Cerny. Ils m’embêtent.