Субота, 24 січня 1880 — Зошит 087

CZ ENUKFR

Наші суботи добре відвідують. Відсутніх мало. Приходить пані Пернеті й каже, що пані Ґавіні хвора, тож, покинувши пані де Байє, Водзінського й Соутцо, яких затримали на обід, близько девʼятої вечора з тіткою й Діною ми з мамою їдемо на вулицю дʼАсторг. Вона зовсім сама, плете покривало для Дені, дуже щаслива. Ця люба маленька. Я була певна, що вона не лишить мене саму. Довелося сидіти, поки Дені не повернувся від Рує, і тоді я дізнаюся, що він (сам Ґавіні) обідав у Плонплона. На це в мене напад справжнього захвату, бо я люблю цього Принца й вважаю його дуже спритним і цілком неперевершеним. І я зауважую, що пристала до нього перша, щойно маленький Принц помер. «Це не заважає вам робити вилазки до республіки», — каже мені старий. Та ні, і я ще робитиму їх, і всюди, де зможу щось узяти, я візьму, а потім, якщо Плонплон помре, я полюблю його сина або ще когось. І далі — самі дурощі.

Nos samedis sont suivis. Il y a peu d’absents. Mme Pernety vient et dit que Mme Gavini est malade, ce qui fait que lâchant Mme de Bailleul, Wodzinski et Soutzo qu’on avait retenus à dîner vers neuf heures du soir avec ma tante et Dina, maman et moi allons rue d’Astorg. Elle est toute seule, en train de tricoter un couvre-pied pour Denis, très heureuse. Cette chère petite. J’étais sûre qu’elle ne me laisserait pas seule. Il a fallu rester jusqu’à ce que Denis fut revenu de chez Rouher et alors j’apprends qu’il (lui Gavini) a déjeuné chez Plonplon. Là-dessus j’ai un accès d’enthousiasme vrai, car j’aime ce Prince et l’estime très adroit et tout à fait supérieur. Et je fais observer que je m’étais ralliée la première, le petit Prince étant à peine mort. Ça ne vous empêche pas de faire des fugues vers la république me dit le vieux. Mais non, et j’en ferai encore et partout où je pourrai prendre quelque chose je le prendrai, et puis si Plonplon meurt j’aimerai son fils, ou un autre. Et là-dessus des folies.