Вівторок, 20 січня 1880

Повертаюся з майстерні й дізнаюся, що стара Гавіні приходила, гадаючи застати мене в ліжку, і що вона розлючена тим, що я не лікуюся на старечий лад.
А ще обіцяні на завтра перепустки віддали пані де Ротшильд. Ось так! Не те щоб мені залежало на завтрашньому засіданні, але я лютую, бо цей старий ідіот Гавіні гадає, що мені краще туди не йти через Арно. Усе той бридкий Арно. Гавіні мені цього не каже, але я здогадуюся... А втім, така, як я, мушу або тримати світ під своїм підбором, або жити у вежі зі слонової кістки, сама.
Я залюбки віддала б 10 000 франків за постійний перепуск. Більше не випрошувати квитків, бути незалежною!
О, безплідні прагнення, безплідні й жалюгідні інтриги, безплідні суперечки з моєю родиною, безплідні вечори, проведені в балачках про те, чого я хотіла б, без жодного кроку, щоб це сталося. Безплідні й жалюгідні зусилля!