❦
Пʼятниця, 9 січня 1880
Vendredi 9 janvier 1880
Ми граємо «Дощ і годину» Л. Ґозлана. Баронеса де Ґонтран — я. Незнайомець — князь Соутцо. Вікторина — Діна. Ансельм — граф де Курт. Суфлер — Ґабріель. Режисер — маркіз де Тарант.
Nous jouons « la Pluie et le beau temps » de L. Gazlan. La baronne de Gontran - moi. Un inconnu - le prince Soutzo. Victorine - Dina. Anselme - le comte de Courtes. Souffleur - Gabriel. Régisseur - le marquis de Tarente.
Здоровило Біковський, що прибув нещодавно, приходить під час репетиції, але ми зачиняємо двері. Блана впускають, і ми репетируємо. Якби тільки ця справа з Йосипом мене не гризла!
Le grand Bikowsky arrivé dernièrement vient pendant la répétition mais nous fermons les portes. Blanc est admis et on répète. Si cette affaire de Joseph ne me tracassait pas !
Коли чистий, чарівний, вишуканий Гавриїл іде (о сьомій), стає вже зовсім не так весело, але ми репетируємо ще раз, а тоді ми з Куртом граємо дуети на фортепіано й мандоліні. Він добрий музикант, і виходить зовсім непогано.
Quand le pur, l’adorable, l’exquis Gabriel s’en va (à sept heures) ce n’est plus du tout si amusant mais nous répétons encore une fois et puis Courtès et moi jouons des duos piano et mandoline. Il est bon musicien et cela ne vas pas mal du tout.
Усіх затримують на обід, і до півночі ми перебуваємо при дворі Феррари. Читають вірші. Князь доволі дурний, двоє інших теж, кожен на свій лад.
On retient tout le monde à dîner et jusqu’à minuit nous sommes à la cour de Ferrare. On lit des vers. Le Prince est assez imbécile, les deux autres le sont aussi chacun dans un genre.
«Ми засліпили цих двох чужоземочок», — мабуть, думають собі (маркіз і граф). Ой-ой-ой!
« Nous avons ébloui ces deux petites étrangères » doivent-ils se dire (le marquis et le comte). Oh la ! la !
Зрештою, треба ж людині мати якісь ілюзії на цьому світі.
Enfin il faut bien qu’on ait des illusions dans ce monde.