❦
Понеділок, 29 грудня 1879
Lundi 29 décembre 1879
Учора на обіді в нас були Музе й Ґайяр. Ці майбутні генії — просто жалюгідні. Знаєте, що він утнув? Він двічі виходив і, зустрівши маму в передпокої, спитав у неї, де воно є. Той любʼязний Жозеф Арно з Арʼєжа добряче мені дошкуляє: він завадить мені виявляти мої республіканські симпатії; їм надавали б значення, якого вони не мають.
Hier à dîner nous avions les Mouzay et Gaillard. Ces futurs génies sont déplorables. Savez-vous ce qu’il a fait ? Il s’est absenté deux fois et ayant rencontré maman dans l’antichambre il lui a demandé où cela se trouvait. L’aimble Joseph Arnaud de l’Ariège m’ennuie joliment, il m’empêchera d’afficher mes sympathies républicaines; on leur attribuerait un sens qu’elles n’ont pas.
Ґабріель і Алексіс на обіді сьогодні ввечері. Людей замало, щоб почуватися геть невимушено. Ця близькість мене трохи бентежить, але я рятуюся жартами, як каже Алексіс. А втім, час минає чудово.
Gabriel et Alexis à dîner ce soir. Il y a trop peu de monde pour qu’on soit très à son aise. Cette intimité me gêne un peu mais je me sauve en blaguant comme dit Alexis. Du reste le temps se passe d’une manière charmante.
Ґабріель наголошує на словах чистота, чеснота, невинність, запевняючи, що це неправда і що це його навіть добряче принизило. Це дає привід до салонних жартів, і ми бавимося ними дуже допізна. Я імпровізую вірші на рими: чистий, доброчесний, суворий, щасливий, анатомія, мумія.
Gabriel appuie sur les mots pureté, vertu, candeur en assurant que cela n’est pas vrai et qu’il en a même été joliment humilié. Cela se prête à des scies de salon et nous nous en amusons fort tard. J’improvise des vers avec les rimes: pur, vertueux, dur, heureux, anatomie, momie.
— Щоразу, коли нападатимуть на вашу чесноту, предʼявляйте це свідоцтво.
Chaque fois qu’on attaquera votre vertu produisez ce certificat.
А втім, ми знову грузнемо в розмовах про Йосипа.
Du reste nous pataugeons de nouveau autour de Joseph.
Ґабріель такий милий, що силкується мене заспокоїти й обернути все на жарт, з якого навіть не можна посміятися. «Коли Жозеф Арно пізнає вас зблизька чи здалеку, він і сам побачить, що ця цидулка не могла надійти від вас». Так, але поки що — що ж він думає?.. Хай він і не надто мною переймається, але ця пригода відводить мені бридке місце в його очах, і щоразу, зустрічаючи мене, він матиме це враження. Зухвала авантюристка, що ганяється за його золотом.
Gabriel est si gentil qu’il tache de me rassurer et de tourner le tout en une plaisanterie de laquelle on ne peut même pas s’amuser. ''Quand Joseph Arnaud vous connaîtra de près ou de loin il verra bien que ce billet ne pouvait venir de vous ». Oui, mais en attendant qu’est-ce qu’il pense... Je veux bien qu’il ne s’occupe pas trop de moi mais cette aventure me classe vilainement dans son esprit, chaque fois qu’il me rencontrera il aura cette impression. Une aventurière effrontée qui court après son or.
Якщо він колись і зволив поглянути на мене прихильним оком, ця історія все зруйнувала, і він навіть не захоче, щоб мене йому відрекомендували. Це як у «Дамі з камеліями». Скажіть мені, що треба померти, аби володіти цією жінкою, — і я погоджуся померти; але хай-но мені скажуть, що я можу мати її за десять луї, — і я піду геть, плачучи. Він не плакатиме, але відмовиться від знайомства зі мною. Та це, зрештою, легко зрозуміти.
Si jamais il a daigné me lorgner d’un œil bienveillant, cette affaire a tout détruit et il ne voudra même pas qu’on me le présente. C’est comme dans « La dame aux camélias ». Dites-moi qu’il faut mourir pour posséder cette femme, je consentirai à mourir; mais qu’on vienne me dire que je pourrai l’avoir pour dix louis, je m’en irais en pleurant. Il n’en pleurera pas mais il refusera de m’être présenté. Et cela se comprend facilement du reste.
Я думала написати Жері, сказати йому, що я щойно зʼясувала і так далі й тому подібне, і що цього пана конче треба заспокоїти. Та переді мною мудрі поради, коли не сказати — пророцтво Едмона: не пишіть забагато листів! Мені це завжди виходило боком. Зачекаю нагоди — чи то маскарад у пані Адам, чи бал в Опері, куди я пішла б у ложу й де щиро порозумілася б із цим паном. А доти він мусить мати про мене цю бридку, цю мерзенну думку.
J’ai pensé écrire à Géry, lui dire que je viens de découvrir etc. etc. et qu’il faut absolument que ce monsieur soit rassuré. Mais les sages conseils si ce n’est la prophétie d’Edmond sont là; n’écrivez pas trop de lettres ! Je m’en suis toujours mal trouvée. J’attendrai une occasion, ou la fête masquée de Mme Adam ou un bal de l’Opéra où j’irais en loge et où je m’expliquerais franchement avec ce monsieur. Et jusqu’à là il faut bien qu’il ait cette vilaine, cette sale opinion de moi.
Треба було негайно, у четвер, домогтися, щоб мене йому відрекомендували, і все пояснити.
Il fallait immédiatement, jeudi me le faire présenter et m’expliquer.
«Добродію, я стала жертвою огидної містифікації» і так далі.
Monsieur, j’ai été victime d’une odieuse mystification etc.
Не можна попускати таких речей.
On ne peut pas laisser passer de pareilles choses.