❦
Неділя, 28 грудня 1879
Dimanche 28 décembre 1879
Поль одружується. Я даю згоду; вона написала йому вчора, і я даю згоду, зараз скажу чому. Вона його обожнює й дуже хоче за нього вийти. Вона з досить доброї, відомої родини, з того самого краю, із сусідства, доволі заможна, молода, гарненька і, судячи з її листів, доброї вдачі. До того ж вона цього прагне. І, далебі, не мені перечити бажанню молодої дівчини. Кажуть, що в неї трохи запаморочилось у голові через те, що Поль — син предводителя дворянства1 й має шиковну родину в Парижі. Тим більше підстав, щоб я погодилася. Ба більше — я цього бажаю. Через недбальство Розалі мій лист до Поля на десять сторінок так до нього й не дійшов. Мама дала згоду, він їй написав, а вона надіслала йому таку телеграму:
Paul se marie. Moi je consens, elle lui a écrit hier et je consens, je vais vous dire pourquoi. Elle l’adore et tient beaucoup à l’épouser. Elle est d’assez bonne famille connue, du même pays, voisine, assez riche, jeune, jolie et d’après ses lettres bonne nature. Et puis elle y tient. Et ce n’est vraiment pas à moi à m’opposer au vœu d’une jeune fille. On croit qu’elle a un petit peu la tête montée parce que Paul est fils d’un maréchal de noblesse et qu’il a une famille chic à Paris. Raison de plus pour que je consente. Je fais plus, je le désire. Grâce à une négligence de Rosalie ma lettre à Paul sur dix pages ne lui est jamais parvenue. Maman a consenti, il le lui a écrit et elle lui a envoyé le télégramme suivant:
«Радію, щаслива, дякую мамі навколішки, повертайтеся швидше, страшенно нудьгую. — Александрина.»
Contente, heureuse, remercie maman à genoux, revenez vite, m’ennuie terriblement. - Alexandrine.
Кажуть, що бідолашна дівчинка боїться паризької родини, мене — такої гордовитої, такої пихатої, такої суворої. Ні, це не я скажу «ні»; хоч я ніколи не кохала так, як кохає вона, я не хочу брати на свою совість чиєсь горе. Легко сказати, що ти така й сяка і що ти зробишся лихою, та коли випадає нагода завдати болю співгромадянинові землі, то двічі подумаєш, знаєш, що воно таке, і навіть двічі думати не потрібно; коли в мене прикрощі, хіба ж я зцілю їх, мордуючи інших? Я добра зовсім не з доброти, а тому, що мала б це на совісті і воно б мене мучило. Справді себелюбні люди мали б чинити лише добро: чинячи зло, стаєш надто нещасним. Утім, здається, є на світі люди, яким приємно чинити зло... кому що до смаку. Тим паче, що Поль усе одно ніколи не стане нічим іншим, як землевласником-господарем2...
On dit que la pauvre petite a peur de la famille de Paris, de moi si fière, si hautaine, si dure. Non, ce n’est pas moi qui dirai non; bien que n’ayant jamais aimé comme elle aime, je ne veux pas prendre sur ma conscience de causer du chagrin à qui que ce soit. C’est facile à dire qu’on est ça et ça et qu’on va devenir mauvais mais quand l’occasion se présente de faire de la peine à un concitoyen de la terre on y regarde à deux fois, on sait ce que c’est et on n’y regarde même pas deux fois; si j’ai des ennuis est- ce que je me les guérirai en tourmentant les autres. Ce n’est pas du tout par bonté que je suis bonne mais parce que j’aurais cela sur la conscience et que cela me tourmenterait. Les gens vraiment égoïstes ne doivent faire que du bien, en faisant le mal on est trop malheureux. Il paraît cependant qu’il y a du monde qui se plaît à faire du mal... chacun ses goûts. D’autant plus que Paul ne sera jamais rien qu’un gentleman farmer...
У нас багато людей.
Beaucoup de monde chez nous.
Алексіс дуже стримано й нерішуче ледь-ледь починає за мною впадати. Знаєте, я в нього зовсім не втюрилася. У нього бувають пориви братньої приязні; він каже, що мене ганять за те, що я з усього кепкую, що це не личить молодій дівчині. Я весь час жартую, жартую до нестями. Він має рацію, але мене це пʼянить.
Alexis qui me fait très discrètement et avec hésitation un soupçon de cour. Vous savez je n’en suis pas du tout toquée. Il a des élans d’amitié fraternelle, il dit que je suis blâmée parce que je me moque de tout, cela ne va pas à une jeune fille. Je blague toujours, je blague à mort. Il a raison mais cela m’étourdit.
Бо це скидається на розіграш, що йому влаштовують із цією гарненькою росіянкою!!
C’est que ça à l’air d’une scie qu’on lui monte avec cette jolie Russe !!!
Це ж так просто: не зупиниш за годину історію, пущену в обіг, як ця історія з Йосипом. До мене ще долинуть її відлуння, я маю бути спокійною.
C’est tout simple, on n’arrête pas, en une heure une histoire lancée comme cette histoire de Joseph. Il m’en reviendra des échos, je dois être tranquille.
Сьогодні вранці ми були в церкві, потім у Ґавіні, а потім ходили дивитися виставку Василя Верещагіна, художника, мандрівника й солдата. А ще я щойно перечитала й окремо переписала пророцтво Едмона. Це мене втомило, і я не розповідатиму вам про вчорашній вечір, який, поза сумнівом, повториться.
Ce matin nous avons été à l’église et puis chez les Gavini et puis voir l’exposition de Basile Verschagin, peintre, voyageur et soldat. Et puis je viens de relire et de copier à part la prédiction d’Edmond. Cela m’a faitiguée et je vous [ne] dirai pas ma soirée d’hier qui se répétera sans doute.
Я була сама й думала про всю ту гидоту, про всі ті непорозуміння, про всі ті провали, що мене переслідують.
J’étais seule et j’ai songé à tous les écœurements, à tous les quiproquos, à tous les fours dont je suis poursuvie.
Примітки
Предводитель дворянства (фр. maréchal de noblesse) — виборний голова дворянства повіту чи губернії в царській Росії. Батько Марі обіймав цю посаду на Полтавщині. ↩
В оригіналі англійською: «gentleman farmer» — землевласник, що господарює радше задля задоволення, ніж із потреби. ↩