Понеділок, 22 грудня 1879

на поляхnote de Marie sur la page de titre du Livre 87
Рисунок, 3 жовтня 1877 живопис 30 вересня 1878 медаль 14 січня 1879 пророцтво Едмона, зош. 75, с. 6
Я сподівалася робити в цьому світі щось зовсім інше, ніж те, що роблю. І якщо вже це не те, про що я думала, то мені байдуже, що це може бути.
Повертаюся до майстерні саме на тиждень конкурсу. Гарна натура, добре місце, гарний настрій.
Я з тремтінням повернулася до Ґавіні; мені уявлялося, що Жері розповіли їм про Арно й мене у Мурсії.
Та нічого такого не сталося, навпаки — стара Ґавіні сказала мені, що туди їздили маршальша Канробер та інші пані і що це дуже добре.
Ось і зима, починаються свята; їх буде небагато, та все ж будуть. У суботу, здається, доброчинний розпродаж у Військовому міністерстві. Цілий вечір плачу. Ну й життя. Послухайте! Не мати змоги навіть бувати в республіканців, яких товариство має за наволоч, — це вже занадто! А мені байдуже до товариства! Товариство — це розум, талант і влада. Додайте до цього жінку... особливу — і товариство готове.